Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.04.2024 р. № 2054/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питання орендної плати за об’єкти нерухомості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи, уклало договори оренди комплексу будівель та споруд та цілісного  майнового комплексу (далі – Договори, Об’єкти) із суб’єктом господарювання (далі – Орендар), який перебуває на загальній системі оподаткування.                 У зверненні повідомляється, що Орендар сплатив орендну плату за Об’єкти за повний 2023 рік згідно з Договорами, термін дії яких закінчувався. Також у зверненні повідомляється про укладення з Орендарем у листопаді 2023 року нових договорів оренди інших об’єктів нерухомості без передачі орендованого майна.

Враховуючи викладене, Товариство просить роз’яснити: чи можливо перерахувати надміру сплачені кошти орендної плати за Договорами на рахунок нових укладених договорів оренди інших об’єктів нерухомості, та які податкові наслідки такої операції виникають у кожної сторони договірних відносин.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), у складі податку на майно, врегульовано розділом ХІІ Кодексу. Платниками Податку є, зокрема юридичні особи, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.1.1 п. 266.1 та п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Договірні відносини між Товариством та Орендарем є цивільними відносинами, врегульованими Цивільним, Господарським кодексами України, тому питання перерахування надміру сплачених сум орендної плати за Об’єкти відповідно до Договорів, не регулюється Кодексом.

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3                  ст. 292 Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу (абз. 5 п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Юридичні особи – платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 3 п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 892/4185, зі змінами та доповненнями, або якщо підприємство веде облік за спрощеною формою − відповідно до Спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 № 186, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 травня 2001 року за № 389/5580 (зі змінами та доповненнями).

Регулювання питання відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями).

Тому питання формування доходів та витрат у бухгалтерському обліку при здійсненні договірних відносин, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Слід зауважити, що п. 36.1 ст. 36 Кодексу встановлено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Водночас платник податків несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку, крім випадків, визначених Кодексом (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.