Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.04.2024 р. № 2063/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питання можливості зарахування суми сплаченого в Республіці Польща податку на доходи у вигляді процентів у зменшення податку на прибуток підприємств, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, щоним було укладено з нерезидентом – резидентом Республіки Польща (далі – нерезидент)  депозитну угоду щодо розміщення коштів (далі – угода). Відповідно до умов угоди нерезидентом було сплачено платнику податків проценти за розміщення коштів та під час виплати таких процентів утримано податок у розмірі 10 відсотків відповідно до статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка підписана 12.01.1993 року. 

З метою підтвердження утримання податку із доходу у вигляді процентів за розміщення коштів нерезидентом була надана платнику податків довідка за формою IFT-2 «Інформація про дохід (прибуток), отриманий юридичними особами, які не мають зареєстрованого місяця знаходження або правління на території Республіки Польща» (далі – Довідка), яка отримана від Люблінської податкової служби в Любліні у електронному вигляді.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

• чи може платник податків на підставі отриманої Довідки зарахувати у зменшення суми податку на прибуток підприємств за 2023 рік суму сплаченого в Республіці Польща податку на доходи у вигляді процентів, отриманих по угоді?

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 розділу I Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

Пунктом 13.4 статті 13 розділу I Кодексу встановлено, щосуми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно з пунктом 13.5 статті 13 розділу I Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Абзацом другим підпункту 141.4.9 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу встановлено, що суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим розділом.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:

податок на капітал/майно та приріст капіталу;

поштові податки;

податки на реалізацію (продаж);

інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються іншими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Між Урядом України і Урядом Республіки Польща діє Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка підписана 12.01.1993 року (набула чинності 11.03.1994 (далі - Конвенція)).

Згідно з пунктом 1 статті 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Пунктом 2 Конвенції передбачено, що такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Таким чином, у разі якщо  платник податків отримує дохід у вигляді процентів з іноземних джерел, то підставою для зарахування сум сплаченого податкуна території Республіки Польща при виплаті процентів у зменшення суми податку на прибуток підприємств за 2023 рік є відповідно до абзацу дев’ять підпункту 141.4.9 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексуписьмове підтвердження контролюючого органу Республіки Польща щодо факту сплати такого податку. Наданняпідтвердження у електронному вигляді Кодексом не передбачено.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі – Гаазька Конвенція).

Згідно зі статтею 3 Гаазької Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Пунктом 1 статті 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який набув чинності 14.08.1994встановлено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.

Враховуючи викладене, письмовепідтвердження контролюючого органу, зокрема Люблінської податкової служби в Любліні,щодо факту сплати  податку з доходів, отриманих платником податків у вигляді процентів за розміщення коштів,не потребуєлегалізації вРеспубліці Польщаз метою надання йому юридичної сили в Україні.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).