Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.04.2024 р. № 2089/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба Україниза результатами розгляду звернення
щодо визнання дебіторської заборгованості безнадійною, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляєнаступне.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження щодо стягнення з боржника на користь Підприємства боргу. Для забезпечення виконання рішення суду, державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна у межах суми стягнення.

На виконання платіжних вимог з арештованих рахунків боржника кошти не стягувались у зв’язку із відсутністю них на рахунках боржника. Згідно  інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником нерухоме майно не зареєстровано. 

Єдине майно виявлене за боржником є транспортний засіб, який оголошено в розшук, про що було винесено відповідну постанову.

Також слід зазначити, що постановою про повернення виконавчого документа не встановлено строк повторного його пред’явлення.

На вказану суму залишку основного боргу Підприємством сформовано резерв.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:чи має право Підприємство визнати в цілях оподаткування безнадійною заборгованість боржника через її непогашення внаслідок недостатності майна такого боржника, що підтверджується постановою Департаменту державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 частини першої ст. 37 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) та списати її за рахунок створеного резерву, і відповідно, на суму списаної дебіторської заборгованості зменшити фінансовий результат до оподаткування, відобразивши дану операцію в  додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон № 1404.

Частиною першою ст. 3 Закону № 1404 визначено перелік виконавчих документів, на підставі яких відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню судові рішення.

Згідно з п. 7 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщоборжник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта ст. 37 Закону № 1404).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у  боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.

Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) встановлені ст. 139 Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;

2) на суму використання резерву у зв’язку із припиненням визнання активу при прощенні заборгованості фізичних осіб, які є пов’язаними з таким кредитором або перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, або перебували з таким кредитором у трудових відносинах і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

Сума використання резерву у зв’язку із припиненням визнання активу при прощенні кредитором заборгованості інших осіб, не визначених п.п. 2 цього підпункту, не змінює фінансовий результат до оподаткування.

Згідно п.п. 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу;

на суму доходів (зменшення витрат) від погашення раніше списаної за рахунок резерву заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Щодо питання повторного направлення запиту до виконавця треба звертатись до органів державної виконавчої служби, на які покладається примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).