Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.04.2024 р. № 1985/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фермерського господарства (далі – Господарство) щодо окремих питань оподаткування платника єдиного податку четвертої групи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням, Господарство є фермерським господарством. Відповідно до статуту майно Господарства складають землі та права користування землею. Землі Господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать членам Господарства на праві власності, користування. Господарство, на період членства його засновника, використовує земельну ділянку комунальної власності площею 57,0505 га. Передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення у користування Господарства оформлена підписанням акту приймання – передання цих земельних ділянок Засновником (членом Господарства) до Користувача (Господарства).

Враховуючи вищевикладене, Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи може Господарство, включити площу земельної ділянки, яка надана громадянину – засновнику Господарства в оренду, до звітності платника єдиного податку четвертої групи як об’єкт оподаткування за умови передачі права землекористування Господарству за актом приймання – передання?

 

Щодо зазначеного питання

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973 - IV (далі - Закон № 973 - ІV).

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 973 - IV визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).

Згідно з п. 5 ст. 1 Закону № 973 - IV фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України.

Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім'ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. Особливості створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи регулюються положеннями ст. 8 ¹ Закону № 973 - IV.

Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім'ї.

Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до ст. 27 Закону № 973 - IV може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов'язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок.

Відповідно до ст. 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із:

земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частина друга ст.12 Закону № 973 - IV).

Тобто Закон № 973 - IV визначає, що при формуванні статуту фермерського господарства як юридичної особи статутний капітал такої особи повинен формуватися із розрахунку земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства та земельних ділянок, що належать фермерському господарству.

Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі фізичної особи – підприємця.

Таким чином, в залежності від оформлення правовідносин між учасниками та засновниками фермерського господарства, у відповідності до вимог цивільного та господарського законодавства, залежить і порядок оподаткування земельних ділянок, які використовуються фермерським господарством.

Згідно із ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Статтею 13 Закону України від 06.10.1998 № 161 - XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 161 - XIV) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону № 161 - XIV орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (частина п’ята ст. 8 Закону № 161 - XIV).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (абзац перший ст. 5 Закону № 161 - XIV).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Отже, після укладання громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства, права та обов’язки орендаря земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня оформлення державної реєстрації фермерського господарства.

Якщо орендарем земельної ділянки - фізичною особою (засновником), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, не передано таку земельну ділянку до статутного капіталу фермерського господарства, то така особа сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності
(п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292¹. 1 ст. 292¹ Кодексу).

Враховуючи вимоги п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу, у платника єдиного податку четвертої групи об’єкт у вигляді площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) виникає при набутті у власність або у користування (оренду) земельної ділянки відповідно до законодавства.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).