Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.04.2024 р. № 2102/ІПК/16-31-04-02-05

Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю щодо відображення в податковому обліку з ПДВ операції зі списання кредиторської заборгованості за отриманими товарами/послугами, розрахунки за які не проведено, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні підприємство було орендарем приміщення та транспортних засобів у орендодавця, якого ліквідовано 25 квітня 2019 року. Наразі кредиторська заборгованість перед орендодавцем складає 36160,23 грн.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

1. Як у податковій декларації з ПДВ відобразити списання кредиторської заборгованості: через нарахування умовних зобов’язань з ПДВ чи коригування податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, інформації, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Щодо питання 1

 Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 стаття 198 ПКУ).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН), є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 стаття 198 ПКУ).

Ознаки безнадійної заборгованості визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, згідно з яким безнадійна заборгованість – це, зокрема, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Правові наслідки припинення зобов’язання регламентовані главою 50 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ).

Відповідно до статті 605 ЦКУ зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Згідно зі статті 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів). Строк, визначений статтею 257 ЦКУ, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Пунктом 198.5 статті 198 ПКУ визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, зокрема, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).

Отже, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг у постачальника – резидента сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН, але такі товари/послуги не були оплачені постачальнику протягом терміну позовної давності, то у податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку – покупцю необхідно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Щодо порядку заповнення податкової звітності

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016   № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за  № 159/28289 (далі – Порядок № 21).

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу V Порядку № 21 сума податкового зобов'язання, нарахована протягом звітного періоду відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ, вказується у рядках 4.1, 4.2 та 4.3 податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) залежно від ставки, за якою нараховуються такі податкові зобов’язання.  

У разі заповнення рядків 4.1, 4.2 та 4.3 декларації подаються додатки 1 і 6      (Д1 та Д6)  за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках. Зокрема, якщо платник податку включив до складу податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду суми ПДВ на підставі податкових накладних, складених відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ та не зареєстрованих в ЄРПН на дату подання декларації, мають бути заповнені відповідні рядки таблиці 1.1 додатка 1 до декларації. У разі нарахування податкових зобов’язань згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ додаток 6 до декларації не подається.

Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів та матеріалів, зокрема договорів, що дозволяють детально ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).