Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.04.2024 р. № 2205/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення
Товаристващодо порядку оподаткування ПДВ операцій з надання послуг з міжнародного перевезення вантажівта, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство отримує від нерезидента кошти за послуги міжнародного перевезення, в тому числі експедиційну винагороду. Товариство виступає експедитором. 

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо складання податкових накладних при отриманні коштів від нерезидента в описаній у зверненні ситуації, порядку їх заповнення та відображення в податковій декларації з ПДВ.

Разом з тим у зверненні не зазначено інформацію хто є перевізником (резидент, нерезидент, платник ПДВ, неплатник ПДВ), на підставі яких договорів та згідно з якими умовами здійснюються зазначені у зверненні операції, чи сам експедитор здійснює транспортно-експедиторські послуг чи залучає інших суб’єктів господарювання (чи є вони платниками ПДВ чи неплатники, резиденти чи нерезиденти).

У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм Кодексу щодо оподаткування ПДВ вказаних вище операції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 5 розділу І Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», зі змінами (далі – Закон № 1955), передбачено такі терміни:

транспортно-експедиторська діяльність – підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга – робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) – суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов’язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування (стаття 9 Закону № 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону № 1955).

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «б» і «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання:

товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України;

послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

Отже, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику –нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ.

Якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику – резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою.

Пунктом 186.4 статті 186 розділу V Кодексу визначено, що місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення вантажів) є місце реєстрації постачальника.

Таким чином, якщо послуги з перевезення надаються перевізником (резидентом), то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Якщо послуги перевезення надаються перевізником-нерезидентом, що не має постійного представництва на митній території України, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ (незалежно від того, замовнику-резиденту чи замовнику-нерезиденту надаються такі послуги).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Кодексу операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників нульова ставка, визначена
підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Кодексу, застосовується саме такими перевізниками.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародні автомобільні накладні (CMR).

Відповідно до статті 9 Закону № 1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (AirWaybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (BillofLading);

накладна ЦІМ (CIM);

вантажна відомість (CargoManifest);

інші документи, визначені законами України.

На дату виникнення податкових зобов’язань за послугою з міжнародного перевезення такий перевізник – платник ПДВ складає на експедитора податкову накладну з нарахуванням ПДВ за нульовою ставкою.

При отриманні коштів від замовника чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов’язання з ПДВ. При цьому базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з міжнародного перевезення.

Пунктом 201.1 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155 – VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкові накладні складаються за формою та відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015  № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок
№ 1307).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21).

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу V Порядку № 21 у рядку 5 Розділу І «Податкові зобов’язання» податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) вказуються обсяги операцій з:

постачання товарів/послуг, що не є об’єктом оподаткування;

постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до підпунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу;

постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування та коригування за такими операціями.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу V Порядку № 21 у рядку 3 декларації вказуються обсяги постачання товарів/послуг, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою відповідно до вимог підпунктів 195.1.2, 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пункту 211.1 статті 211 розділу V та пунктів 8 та 75 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

При цьому, у разі придбання/виготовлення товарів/послуг, необоротних активів з ПДВ, які призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях з надання транспортно-експедиторських послуг нерезиденту, які не розглядаються як об’єкт оподаткування ПДВ, Товариство зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН у встановлені Кодексом терміни, та відобразити податкові зобов’язання з ПДВ у рядках 4.1, 4.2, 4.3 Розділу І «Податкові зобов’язання» декларації (залежно від застосованої ставки податку: 20 відс.,14 відс. чи 7 відсотків).

Водночас, кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням усіх умов і суттєвих обставин здійснення господарських операцій, а також, у разі необхідності, документів (їх копій), оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).