Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.04.2024 р. № 2230/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше (  ) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податку у зверненні повідомив, щоє фізичною особою – підприємцем– платникомєдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотка та планує придбати облігацій внутрішньої державної позики «Військові облігації». Кошти за придбання облігацій будуть перераховані з поточного рахунку, відкритого для  здійснення  підприємницької діяльності.

Через певний час на рахунок фізичної особи – підприємця будуть повернені кошти, які були перераховані на придбання облігацій, та відсотковий дохід від розміщення облігацій.

Враховуючи вищевикладене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи оподатковується дохід від облігацій внутрішньої державної позики? Чи включається до доходу фізичної особи – підприємця повернені на рахунок кошти, які були перераховані на придбання облігацій?

2. Чи необхідно фізичній особі – підприємцю у разі отримання доходу від розміщення облігацій внутрішньої державної позики, додавати новий вид  господарської діяльності відповідно до Класифікації видів економічної діяльності?

3. Чи може фізична особа – підприємець платник єдиного податку третьої групи надавати поворотну фінансову допомогу за умови її повернення у термін 365 календарних днів?

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється, зокрема на основі:вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Правові засади застосуванняспрощеноїсистемиоподаткування, обліку та звітності, а такожсправлянняєдиногоподаткувстановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п.1 п.292.1 ст.292 Кодексу доходом платника єдиного податку  фізичної особи  – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст.292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти–цедохід, якийсплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використаннязалучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про розміщення (емісію) облігацій внутрішніх державних позик» затверджено основні умови випуску та порядок розміщення (емісію) облігацій внутрішніх державних позик відповідно до яких відсяться, зокрема:

         середньострокові та довгострокові облігації внутрішніх державних позик згідно з основними умовами випуску та порядку їх розміщення мають купони, які розраховуються шляхом множення річної відсоткової ставки на номінал облігацій:

Таким чином, дохід у вигляді купонного платежу у розумінніКодексу є процентами, а отже не включається до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.

Разом з тим кошти, які виплачуються фізичній особі – підприємцю від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, включаються до доходу платника єдиного податку та оподатковуються у порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953) терміни вживаються в такому значенні:

фінансова послуга – операція або декілька операцій, пов’язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги (п.п. 64 частини першої ст. 1 Закону № 1953);

надавач фінансових послуг – фінансова установа, а у випадках, прямо визначених спеціальними законами, – інша юридична особа або філія іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до цього Закону та спеціальних законів (п.п. 33 частини першої ст. 1 Закону № 1953);

посередницькі послуги – одна чи декілька послуг, спрямованих на отримання клієнтом фінансової послуги (крім послуг, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбачених частиною другою ст. 41 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-ІV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»), пов’язані з інформуванням, консультуванням, пропонуванням, підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів про надання фінансових послуг, одержанням платежів у межах цих договорів, включаючи здійснення на підставі договору із суб’єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікації та верифікації клієнтів, а також інші послуги, визначені спеціальними законами (п.п. 39 частини першої ст. 1 Закону № 1953).

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп.

Так, відповідно до п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, третьої групи суб’єкти господарювання (фізичні особи – підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом IIIКодексу.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву (п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності затверджено наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 (далі – наказ № 396).

З урахуванням наказу № 396 згідно з КВЕД ДК 009:2010 розділ 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» включає діяльність, пов’язану із залученням і перерозподілом фінансових коштів, крім тих, які призначені для цілей страхування, пенсійного забезпечення або обов’язкового соціального страхування.

Зазначений розділ має клас 64.19 «Інші види грошового посередництва», який включає приймання депозитів і/або аналогів депозитів, а також надання кредитів і позик. Надання кредитів може виконуватися в різних формах, таких як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо. Грошове посередництво зазвичай здійснюють фінансові установи, крім центрального банку, такі як комерційні банки, ощадні банки, кредитні спілки.

Враховуючи наведене, оскільки надання поворотної фінансової допомоги належить до розділу 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення», має ознаки фінансового посередництва, то така діяльність є забороненою для фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи не можуть надавати фінансову допомогу, у тому числі поворотну, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо правильного застосування податкового законодавства та правильності оподаткування конкретних доходів, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Крім того, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.