Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.04.2024 р. № 2239/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо відображення в податковій декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ) від’ємного значення,якщо з дати його виникнення минуло понад 1095 днів, та керуючись статтею52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство, яке було зареєстроване та здійснювало свою діяльність на території Автономної Республіки Крим, узв’язку з тимчасовою окупацією, 08.05.2014 змінило місцезнаходження (податкову адресу) на материкову частину України.Під час зміни місцезнаходження частина архіву була пошкоджена та втрачена. Товариство не має копій отриманих накладних, актів виконаних робіт, згідно яких було придбано товари (послуги), та за рахунок яких сформовано від’ємне значення, копії угод, контрактів та договорів 2012-2013 років, виписок банку про перерахунок коштів за товари (послуги), у зв’язку з тим, що відділення банківської установи, яке обслуговувало Товариство, припинило свою діяльність.

За період своєї діяльності Товариство надавало послуги за межами митної території України та станом на момент звернення має залишок невикористаного від’ємного значення, яке виникло у звітних (податкових) періодах 2012-2013 років.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодоподальших дій стосовно суми залишку від’ємного значенняпопередніх звітних (податкових) періодів, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у разі якщо з датийого виникнення минуло понад 1095 днів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ встановлено статтями 187, 198 і 201 Кодексу.

Пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами / послугами, необоротними активами придбаними /виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Кодексу податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 102.5 статті 102 Кодексу визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з абзацом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексузаборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Отже, незалежно від того, чи минуло 1095 днів з дати виникнення податкового кредиту, оплачений залишок від’ємного значення податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається в податковій декларації з ПДВ, до повного його погашення.

Звертаємо увагу, якщо придбані до 1 липня 2015 року товари/послуги, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту, придбавалися для використання в оподатковуваних операціях, проте в подальшомувикористані в операціях місце постачання яких розташоване за межами митної території України, то платник податку відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу мав нарахувати податкові зобов’язання виходячи з вартості їх придбання,та скластиі зареєструвати в ЄРПНзведену податкову накладну не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому такі товари/послуги були фактичного використані в неоподатковуваних операціях.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 52 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1 статті 50 Кодексу).

Слід зазначити, що на підставі пункту 52², підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу на період з 18.03.2020 до 01.08.2023 зупинявся перебіг строків, зокрема для подання уточнюючих розрахунків.

Щодо втрати первинних документів платниками податків, які провадили діяльність на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, повідомляємо.

Частиною другою статті 3 Закону № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Під поняттям «первинний документ» розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1, частина перша статті 9 Закону № 996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту (частина друга статті 6 Закону № 996).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексудля цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 статті 44 Кодексу, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше тих строків, які визначені пунктом 44.3 статті 44 Кодексу.

Згідно з пунктом 44.5 статті 44 Кодексуу разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 Кодексу, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрат, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

До платників податків, які провадили діяльність на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя,тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення і не могли пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень статті 44 Кодексу застосовуються спеціальні правила, встановлені підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу передбачено, зокрема, що у разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків за місцем свого обліку мав подати до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначалися: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості – із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не могли бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження, зокрема, податкового кредиту з ПДВ, та/або суми від’ємного значення ПДВ минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Платники податків, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, не можуть бути перевірені контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення проведення антитерористичної операції.

Втрата документів, що не пов’язана з проведенням антитерористичної операції, не дає права платнику податків застосовувати положення підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Зазначені в підпункті 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу положення застосовуються до платників податків, які станом на
1 квітня 2017 року здійснили зміну свого місцезнаходження (місця проживання) з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення на іншу територію України та сплачували податки до бюджету в період проведення антитерористичної операції згідно з Кодексом.

Платник податків не може застосовувати положення підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу щодо податкових (звітних) періодів після перереєстрації підприємства на іншій території України.

Платники податку, згідно зі статтею 36 Кодексу, зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.

Також зазначаємо, щона підставі пункту52⁸, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу до 01.08.2023 зупинявсяперебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).