Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.04.2024 р. № 2277/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань, пов’язаних з поданням Звіту про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт), а також Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) платником єдиного податку та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що він є платником єдиного податку за ставкою 5 відс., має контрольовану іноземну компанію з часткою володіння – 100%, та має зобов’язання щодо подання Звіту.

Прибуток контрольованої іноземної компанії підпадає під умови звільнення від оподаткування, які передбачені пунктом 39².4 статті 39² розділу I Кодексу, оскільки загальний сукупний дохід, за звітні 2022 та 2023 роки, не перевищував еквівалент 2 мільйони євро на кінець звітного періоду.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Яким чином, для виконання вимог підпункту 39².5.2 пункту 39².5 статті 39² розділу I Кодексу, щодо подання Звіту одночасно з поданням Декларації заповнюється та подається Декларація за 2023 рік, у тому числі фінансова звітність та баланс, які є невід’ємною частиною Декларації, враховуючи що прибуток контрольованої іноземної компанії звільнений від оподаткування та платник податків є платником єдиного податку та подає відповідну звітність? Спроби подати «пусту» Декларацію за 2023 рік здійснені Підприємством були неуспішні через відсутність додатків – фінансової звітності та балансу.
2. Чи потрібно повторно подавати Звіти за 2022 та 2023 звітні роки, які були подані 29.02.2024 без Декларації у зв’язку з поданням Декларації після 01.03.2024 року, та з якими відмітками (звітний/звітний новий/уточнюючий)?  

 

Щодо питань 1-2

Пунктом 39².5 статті 39² розділу I  Кодексу встановлені вимоги щодо   складання та подання Звіту про контрольовані іноземні компанії. Зокрема, підпунктом 39².5.2 пункту 39².5 статті 39² розділу I Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.

До Звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.

Абзацом третім підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу III Кодексу визначено, що суб’єкти господарювання юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку на прибуток підприємств при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному статтею 392 та цим розділом.

Пунктом 49.2 статті 49 розділу II Кодексу передбачено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. 

Згідно з пунктом 46.2 статті 46 розділу II Кодексу платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 розділу III Кодексу.

Відповідно до абзацу третього пункту 46.2 статті 46 розділу II Кодексу фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV із змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 11 Закону № 996 підприємства зобов’язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Мета, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів викладені у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі – ПСБО 1).

Пунктом 2 розділу 1 ПСБО 1 встановлено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Враховуючі викладене, вимоги до складання фінансової звітності не залежать від обраного платником податків режиму оподаткування.

Додатково повідомляємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1233 затверджено Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, пунктом 2 якого передбачено, що суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 із змінами та доповненнями затверджена форма Декларації, в якій передбачено відображення суми отриманих податкових пільг у додатку ПП до Декларації.

Відповідно до Довідника № 123/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету станом на 27.03.2024, затвердженого Державною податковою службою України, код пільги, отриманої через звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії у разі, якщо загальний сукупний дохід усіх контрольованих іноземних компаній однієї контролюючої особи із всіх джерел за даними фінансової звітності не перевищує еквівалент 2 мільйони євро на кінець звітного періоду, згідно з підпунктом 39².4.2.1 підпункту 39².4.2 пункту 39².4 статті 39² розділу I Кодексу – 11021004.

Враховуючі викладене, платнику податків необхідно подати Декларацію із поданням відповідних додатків, про що зробити відмітку в Декларації, при цьому вдруге Звіт подавати не потрібно.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).