Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.04.2024 р. № 2317/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

 Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення,Підприємець планує здійснювати діяльність із продажу на власному сайті (далі – Сайт) музичних творів правовласником яких він є.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Підприємець звернувся до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи є вказаний Підприємцем у зверненні сервіс для приймання оплати в мережі інтернет «банківською системою дистанційного обслуговування та/або сервісом переказу коштів» в розумінні пункту 14 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), при використанні якого реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО), та розрахункові книжки не застосовуються?
2. Чи потрібно Підприємцю, який здійснює продаж музичних творів (правовласником яких він є), застосовувати РРО/ПРРО при отриманні оплати за ці твори через вказаний ним у зверненні сервіс для приймання оплати в мережі інтернет?
3. Чи може Підприємець у випадку продажу музичних творів (правовласником яких він є) іноземним громадянам отримувати оплату за ці музичні твори на розрахунковий рахунок Підприємця у гривні із використанням вказаного ним у зверненні сервісу для приймання оплати в мережі інтернет?
4. Чи може ціна на музичні твори, що продаються Підприємцем на своєму сайті, бути вказана в доларах США, враховуючи, що покупцями цих творів є іноземні громадяни?

Щодо питання 1

З питань можливості віднесення тих чи інших продуктів до банківських систем дистанційного обслуговування чи сервісів переказу коштів слід виходити з того, що «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується/надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і т.ін).

Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку/НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої
клієнта банку/НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше)».

 

Враховуючи викладене вище, повідомляємо, що вказаний Підприємцем сервіс для приймання оплати в мережі інтернет (еквайринг) може
бути віднесений до сервісів переказу коштів у розумінні пункту 14 статті 9 Закону № 265.

Щодо питання 2

Відповідно до пільги,передбаченої пунктом 14 статті 9 Закону № 265, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Поряд із цим, підпунктом 14.1.56 ⁵ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено таке поняття як електронні послуги, відповідно до якого ними є послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. До таких послуг, зокрема, але не виключно, належитьпостачання електронних примірників (електронно-цифрової інформації) та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео- та аудіотворів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу.

Також, загаданий пункт Кодексу містить виключення за яких вказані у ньому послуги  не відносяться до електронних, зокрема, це:

постачання товарів/послуг, замовлення (бронювання) яких здійснюється через мережу Інтернет, за допомогою мобільних додатків та інших електронних ресурсів, а фактичне постачання здійснюється без використання мережі Інтернет (зокрема, послуги з розміщення, винаймання автомобілів, послуги закладів харчування з постачання продукції, послуги пасажирського транспорту та інші подібні послуги);

постачання товарів та/або інших послуг, відмінних від електронних послуг, у складі яких є електронні послуги, у разі якщо вартість електронних послуг включена до загальної вартості таких товарів/послуг.

Враховуючи викладене вище, повідомляємо, що за умови продажу Підприємцем його музичних творів виключно у електронній форміта
 

з урахуванням усіх особливостей та виключень, визначенихпідпунктом 14.1.56⁵ пункту 14.1 статті 14 Кодексу, застосовування ним РРО/ПРРО при отриманні оплати за ці твори через вказаний у зверненні сервіс не є обов’язковим.

Поряд із цим, звертаємо увагу, що із аналізу синтаксичної конструкції, використаної законотворцем у пункті 14 статті 9 Закону № 265, вбачається, що зазначена пільга щодо можливості незастосування РРО або програмних РРО поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері надання послуг та розрахунки за надані послуги проводять «виключно» за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, а томузазначена пільга втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.

Щодо питань 3 та 4

Виходячи із вимог, що висуваються статтею 52 Кодексу до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, зазначене кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію.

Водночас, зі змісту звернення та самих питань 3 та 4 не зрозуміло, які саме положення норм податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган потребують роз’яснення, а тому надання індивідуальної податкової консультації щодо них не можливе.

Поряд із цим слід зауважити, що відповідно до частини першої та другої четвертої статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, визначених підпунктами 1 – 6 частини другої статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частини першої статі 509 та статті 524 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.