Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.04.2024 р. № 2335/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо оподаткування інвестиційного прибуткута в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомляє, що у 2020 році платником податків – фізичною особою на підставі договору купівлі-продажу було придбано дериватив, а саме форвардний контракт, який є двосторонньою угодою, що засвідчує зобов’язання особи (продавця) продати майнові права на об’єкт нерухомого майна у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладання форвардного контракту.

В подальшому, на підставі такого договору купівлі-продажу деривативу та на виконання форвардного контракту, платником податку було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об’єкт нерухомого майна, а саме: права набути в майбутньому об’єкт нерухомого майна – житлове приміщення (квартиру).

У 2022 році на підставі договору про відступлення права вимоги платником податку було передано право вимоги щодо придбання майнових прав на об’єкт нерухомого майна новому покупцю – юридичній особі, який в свою чергу зобов’язався компенсувати фізичній особі вартість майнових прав, отриманих за договором про відступлення права вимоги грошовими коштами у розмірі, встановленому цим договором.

У зв’язку з чим платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань:

1. Чи відносяться до операцій з інвестиційними активами:

а) операція з купівлі-продажу майнових прав (права набути в майбутньому об’єкт нерухомого майна), яка здійснена на виконання форвардного контракту;

б) операція з подальшого відступлення на користь іншої особи права вимоги майнових прав (права набути в майбутньому об’єкт нерухомого майна)?

2. Яким чином розраховується та оподатковується дохід отриманий платником податку – фізичною особою за вказаними операціями?

Щодо першого питання

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 розділу IV Кодексу, відповідно до п.п. 170.2.6 якого загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Для цілей розділу IV Кодексу термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом (п.п. «а» п.п. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 розділу IV Кодексу).

Дериватив – документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством (пп. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.45.3 п.п. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу до деривативів належить форвардний контракт – цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.

Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.

Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.

Згідно з п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 розділу IV Кодексу до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

Враховуючи зазначене, до операцій з інвестиційними активами належать операції, передбачені п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 розділу IV Кодексу, зокрема операція з придбання платником податку дериватива.

Операції з купівлі-продажу майнових прав та операція з подальшого відступлення права вимоги майнових прав на користь іншої особи не належать до операцій з інвестиційними активами.

Щодо другого питання

Відповідно до п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно з частиною першою ст. 514 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, частиною другою ст. 331 ЦКУ встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (частина третя ст. 331 ЦКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу).

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого, згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Кодексу, включаються інші доходи, крім визначених ст. 165 розділу IV Кодексу.

Пунктом 167.1 ст. 167 розділу IV Кодексу встановлено, що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 розділу IV Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 розділу IV Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджетів здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб, визначену в ст. 167 розділу IV Кодексу, та ставку військового збору, визначену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід у вигляді коштів, отриманих фізичною особою – платником податку від юридичної особи внаслідок відступлення права вимоги за інвестиційним договором на нерухоме майно – житлове приміщення (квартиру), будівництво якого незавершене, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому юридична особа виконує функції податкового агента.

Зауважуємо, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, ст.ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.