Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.04.2024 р. № 2159/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо складання податкових накладних та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство застосовує касовий метод податкового обліку з ПДВ та має намір списати дебіторську заборгованість за поставленими та не оплаченими покупцем товарами. Списання такої заборгованості здійснюватиметься у зв’язку з ліквідацієюпокупця як суб’єкта господарювання.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодопорядку складання і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкової накладної  при списанні дебіторської заборгованості за поставлений та не оплачений товар покупцем, який на дату списання дебіторської заборгованості є ліквідованим, зокрема, щодо зазначення у такій податковій накладній реквізитів покупця.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень ПКУ, зокрема, безнадійноює заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та
інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПКУ касовий метод для цілей оподаткування ПДВ– метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 201.1статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема, дата складання податкової накладної, а такожподатковий номер платника податку, повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307).

Відповідно до пунктів8, 12 Порядку № 1307, у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, у верхній лівій частині податкової накладної у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини02 – Складена на постачання неплатнику податку; у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

У разі застосування касового методу податкового обліку з ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг датою виникнення податкових зобов’язань, на яку платник податку – постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну, є дата отримання оплатиза такі товари/послуги або інших видів компенсації їх вартості (у тому числі списання постачальником заборгованості за поставлені та не оплачені покупцем товари).

Якщо на дату виникнення податкових зобов’язань за операцією з постачання товарів/послуг покупця припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією (відповідно на таку дату покупець не є платником ПДВ), то податкова накладна складається на неплатника ПДВ у порядку, передбаченому пунктами 8 та 12 Порядку № 1307.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).