Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.04.2024 р. № 2259/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «______» (далі – Товариство)  щодо окремих питань обліку підприємством сум вихідної допомоги при припиненні трудового договору з працівниками для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні Товариства інформації положенням про оплату праці та преміювання працівників Товариства передбачено право таких працівників на компенсаційні виплати при звільненні, які нараховуються в залежності від кількості відпрацьованих років в Товаристві, тобто ці виплати мають одноразовий характер, надаються окремим працівникам та є такими, що проводяться понад встановлені актами чинного законодавства норми, оскільки визначені локальним актом Товариства.

У зв’язку із викладеним вище Товариство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації з такого запитання:

чи відносяться виплати за рахунок коштів Товариства, зокрема компенсаційні виплати при звільненні, встановлені положенням про оплату праці та преміювання працівників Товариства, до виплат, пов’язаних з оплатою праці, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств?

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодекс об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується згідно з п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу:

 на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому Кодекс не містить визначення поняття «виплати, пов’язані з оплатою праці».

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.84 п. 14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що інші терміни для цілей розділу III Кодексу використовуються у значеннях, визначених Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996), національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

Пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, зі змінами (далі – Інструкція № 5) передбачено, що до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, встановлено розділом 3 Інструкції № 5.

Так, згідно з п. 3.8 розділу 3 Інструкції № 5 суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору відносяться до складу інших виплат, що            не належать до фонду оплати праці.

Як встановлено ст. 44 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у  п. 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 і 6 ст. 40, п. 6 частини першої ст. 41 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) – у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 частини першої ст. 41, – у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Як визначено ст. 13 КЗпП, у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Підпунктом 1 п. 3 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (зі змінами), визначено, що виплати, пов’язані з оплатою праці – виплати, віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією № 5.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Кодексу працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Крім того, згідно з преамбулою Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (зі змінами) економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, визначаються вказаним Законом.

Тобто у разі застосування понять, пов’язаних з оплатою праці, необхідна наявність трудових відносин між фізичною особою та підприємством.

Отже, суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору з працівниками, що встановлюються підприємством з дотриманням вимог законодавства про працю, належать до виплат підприємства, пов’язаних з оплатою праці, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств.

Тож за операціями із створення та використання забезпечень по зазначеним виплатам працівникам коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 139.1.1 та п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не здійснюються.

При цьому операції підприємства з виплати сум вихідної допомоги при припиненні трудового договору з працівниками такого підприємства  відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону № 996).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).