Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2024 р. № 2441/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула зверненнящодо порядку формування податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі – ПДВ),зазначених у податкових накладних, у яких в індивідуальний податковий номер (далі – ІПН) покупця, не зазначено нуль, з якого починається такий ІПН, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Підприємством (платником ПДВ) зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні, при заповненні яких не зазначено нуль, з якого починається ІПН покупця (платника ПДВ). 

Інформуючи про зазначене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію стосовно порядку віднесення покупцем до податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, у яких в ІПН покупця, не зазначено нуль, з якого починається такий ІПН.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.8 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема ІПНпродавця та покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення ЄРПН затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі – Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку № 1246 передбачено, що податкові накладні/розрахунки коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог пункту 192.1 статті 192, пунктів 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктів 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201розділу V ПКУ, а також з урахуванням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Після надходження податкової накладної/розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, визначені пунктом 12 Порядку № 1246 (зокрема, щодо реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 розділу V ПКУ; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ), за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (пункти 12, 18 Порядку № 1246).

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

При реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування, складених на покупця – платника ПДВ, здійснюється звіряння даних щодо перебування продавця/покупця у реєстрі платників ПДВ, а тому податкові накладні / розрахунки коригування, складені на покупця – платника ПДВ, не можуть бути зареєстровані в ЄРПН, якщо особу (продавця/покупця), зазначену у такій податковій накладній / розрахунку коригування, не внесено до реєстру та такій особі не присвоєно ІПН.

Таким чином, алгоритм контролю реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних не дає можливості реєстрації податкових накладних, у яких ІПН платника ПДВ не внесено до реєстру платників ПДВ.

Отже, якщо складена платником податку податкова накладна зареєстрована в ЄРПН, то ІПН такого платника є актуальним. Наявність чи відсутність в податковій накладній перед ІПН нулів не впливає на реєстрацію такої податкової накладної в ЄРПН.

З урахуванням норм пункту 201.10 статті 201 ПКУ, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наявність або відсутність у податковій накладній нулів, з яких починається ІПН платника податку, не заважає ідентифікувати здійснену операцію, та не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою операцією (за умови дотримання інших правил, визначених ПКУ для формування податкового кредиту).

Разом з тим будь-який платник податків (у тому числі покупець, який формує податковий кредит за операцією з придбання товарів/послуг) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу в порядку, визначеному статтею 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ, для отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного використання норм ПКУ, зокрема, щодо можливості віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у ситуації, описаній у зверненні.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).