Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2024 р. № 2461/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство, яке є офіційним дилером, з метою надання повного спектру послуг, пов’язаних з торгівлею автомобілями, надає послуги страховим компаніям з пошуку клієнтів, рекламування страхових продуктів, сприяння в укладенні договорів страхування між страховою компанією та клієнтами, інші види страхування, крім страхування життя. Такі послуги Товариство надає на підставі відповідних договорів доручення та/або договорів про надання консультативних послуг у сфері страхування, які укладено зі страховими компаніями, та отримує кошти від страхових компаній в якості винагороди повіреного або за надання консультаційних послуг у сфері страхування. Кошти у вигляді страхових внесків від страхувальника Товариство не отримує, страхові виплати не здійснює. Товариство не має ліцензії на здійснення страхової діяльності, але зареєстровано в реєстрі страхових агентів.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування ПДВ операцій з надання послуг страховим компаніям: з пошуку клієнтів, рекламування страхових продуктів, сприяння в укладенні договорів страхування між страховою компанією (страховиком) та клієнтами страхових компаній (страхувальниками) під час виконання договорів доручення та договорів про надання консультаційних послуг у сфері страхування у зазначеній у зверненні ситуації.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу І ПКУ).

Закон України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909) регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Згідно зі статтею 1 розділу І Закону № 1909:

страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України;

страхувальник – особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства;

страховий посередник – страховий брокер, страховий агент, субагент, перестраховий брокер, додатковий страховий агент;

додатковий страховий агент – фізична особа – підприємець або юридична особа, яка включена до Реєстру посередників та здійснює діяльність від імені та в інтересах страховика за винагороду за реалізацію страхових продуктів на підставі договору із страховиком, якщо одночасно виконуються всі такі умови:

а) основним видом діяльності такої особи є здійснення іншої господарської діяльності, ніж реалізація страхових продуктів;

б) така особа реалізує страхові продукти як доповнення до товару (послуги), що реалізується (надається) нею в межах здійснення основного виду її господарської діяльності;

в) страхові продукти, що реалізуються такою особою, не передбачають страхування за класами страхування 10 – 13, 19 – 23, крім випадків, якщо такі страхові продукти є доповненням до товарів або послуг, що реалізуються такою особою в межах здійснення основного виду її господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 розділу ІІ Закону № 1909 діяльність на ринку страхування включає діяльність із страхування та діяльність з надання супровідних послуг на ринку страхування.

Діяльність з надання супровідних послуг на ринку страхування включає діяльність з надання посередницьких та допоміжних послуг.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування мають право здійснювати страховики та страхові посередники у порядку, передбаченому цим Законом.

Діяльність з надання посередницьких послуг на ринку страхування включає:

1) діяльність з реалізації страхових продуктів;

2) діяльність з реалізації перестрахових продуктів;

3) діяльність з надання інших посередницьких послуг, перелік яких визначається нормативно-правовими актами Регулятора.

Регулятор має право встановлювати вимоги до діяльності з надання окремих допоміжних послуг на ринку страхування, зокрема до актуарної діяльності, діяльності щодо визначення розміру збитків, надання допомоги (асистуючих послуг), та вимоги до надавачів допоміжних послуг.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Згідно з підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Нормами ПКУ передбачено, що операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензії на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів не підпадає під об’єкт ПДВ.

Таким чином, якщо страхова компанія має ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а страховий агент на підставі договору із страховою компанією надає послуги з укладання договорів зі страхувальниками від імені та в інтересах страхової компанії, то операції з постачання зазначених послуг страхового агента, пов'язані зі страховою діяльністю такої страхової компанії, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Водночас якщо страховий агент надає страховим компаніям послуги з пошуку клієнтів, рекламування, консультування, інші посередницькі послуги зі страхування, то операції з надання зазначених послуг відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є об’єктом оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.