Державна податкова служба України на зверненняТовариства щодо оформлення підтверджуючих документів за договором постачання автомобільним транспортом, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначеноу зверненні, відповідно до договору постачання товару, постачальник бере на себе зобов’язання забезпечити постачання товару автомобільним транспортом. Товариство вважає, що господарська операція із забезпечення автомобільним транспортом та його завантаження, вивантаження та простою є фіктивною.
У зв’язку із зазначеним, у Товариства виникли наступні питання:
4. Чи можуть такі ТТН бути підставою для проведення оплати за надання транспорту та його завантаження, вивантаження та простою?
5. Які документи оформлює перевізник для фіксування витрат пального та простою автотранспорту, а також нарахуванням заробітної плати водіям?
Щодо питання 1-2
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Українірегулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), Господарського кодексу України та Законом України від 01 липня 2004 року № 1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі – Кодекс) відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.
Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (пункт 1 статті 9 Закону № 996).
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, із змінами (далі – Положення № 88).
Так, згідно з п. 2.1 глави 2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов’язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог Закону № 996, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною п’ятою статті 9 Закону № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до частини третьої статті 8 розділу ІІІ Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Щодо питання 3-5
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 розділу І Кодексу об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
Особливості підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконання якого покладено на контролюючі органи, визначені статтею 44 Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Товарно-транспортні накладні (далі – ТТН) відносяться до первинних документів.
Відповідно до статей 908 та 909 глави 64 ЦКУ перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦКУ, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажуокремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено ЦКУ, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 1 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344) ТТН – це єдиний для всіхучасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Крім того, Законом України № 2344, зокрема статтею 48, передбачено, що внутрішнє перевезення вантажів має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.
ТТН є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (зі змінами) (далі – Правила № 363).
Згідно з розділом 1 Правил № 363 ТТН – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов’язкові реквізити, передбачені Правилами.
Відповідно до підпункту 11.1 пункту 11 Правил № 363 ТТН суб’єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до Правил № 363 (Форма № 1-ТН), за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім’я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до ТТН будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді (е-ТТН).
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення ТТН у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (підпункт 11.3 пункту 11 Правил № 363).
Відповідно до пункту 16.3 глави 16 Правил № 363 претензії, які виникають із перевезення вантажів, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред’являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 30 червня 2015 року№ 460 (зі змінами) (далі – Положення), Мінінфраструктура є головним органом у системіцентральнихорганіввиконавчоївлади, щозабезпечуєформування та реалізує державну політику, зокрема у сфері автомобильного транспорту та відповідно до покладених завдань інформує та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до його компетенції (підпункт 8 пункту 4 Положення), крім того затверджує Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (підпункт 20 пункту 4 Положення).
Водночас зазначаємо, що надання висновку щодо відповідності нормам чинного законодавства, доданих до запиту ТТН, не є предметом податкового консультування, а підлягають податковому контролю під час проведення перевірки.
Додатково зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет звернення більш детально.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |