Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.05.2024 р. № 2519/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ при здійсненні продажу об’єкта нерухомого майна у межах приватизації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, на балансі Підприємства перебувало нерухоме майно, що було об’єктом державної власності та використовувалось Підприємством на праві оперативного управління та щодо якого власником, в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, було прийнято рішення про приватизацію.

Про укладання договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації та перехід права власності на нерухоме майно до покупця (підписання акту приймання-передачі) Підприємство було повідомлено Фондом державного майна України, який виступив стороною зазначеного договору.

Кошти за об’єкт приватизації в повному обсязі були сплачені покупцем до бюджету, Підприємство коштів від продажу зазначеного майна не отримувало.

З огляду на викладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з виключення (списання) з балансу Підприємства об’єкта нерухомого майна в результаті проведеної приватизації такого об’єкта.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі – Закон № 2269).

Приватизація державного або комунального майна (далі – приватизація) – платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до Закону № 2269 можуть бути покупцями (пункт 22 частини першої статті 1 Закону № 2269).

Органи приватизації – Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад (пункт 20 частини першої статті 1 Закону № 2269).

До об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена Законом № 2269 та іншими законами України (частина перша статті 4 Закону № 2269).

Суб'єктами приватизації є державні органи приватизації, місцеві ради, органи приватизації територіальних громад та покупці (частина перша статті 6 Закону № 2269).

Повноваження державних органів приватизації у сфері приватизації визначено статтею 7 Закону № 2269). Так, державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють такі основні повноваження:

здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації;

продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств.

Відповідно до частин першої та шостої статті 26 Закону № 2269 договір купівлі-продажу об'єкта приватизації укладається між органом приватизації та переможцем електронного аукціону після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації та протягом 25 робочих днів – для об'єктів малої приватизації, 35 робочих днів – для об'єктів великої приватизації з дня формування протоколу про результати електронного аукціону.

Право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об'єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2269 кошти, одержані від продажу державного або комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації, зараховуються до державного або місцевого бюджету у повному обсязі, крім плати за участь.

Відчуження майна – це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування (підпункт 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі −  Закон № 996)).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

З огляду на норми, визначені Законом № 2269, у процесі приватизації державного майна (об’єкта приватизації) власником такого майна вважається безпосередньо орган приватизації, який при цьому наділений повноваженнями укладати договори купівлі-продажу такого майна та здійснювати його продаж.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких визначено на митній території України.

Списання Підприємством об’єкта нерухомого майна, яке було поставлено (продано) у процесі приватизації та його безпосереднім постачальником (продавцем) є орган приватизації, не може розглядатися як операція Підприємства з постачання такого об’єкта нерухомого майна, або як  операція з ліквідації виробничих або невиробничих засобів за самостійним рішенням платника податку у розумінні норм, визначених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ, та, відповідно,  об’єкт оподаткування ПДВ у Підприємства за такою операцією не виникає.

При цьому, оскільки безпосереднім постачальником (продавцем) державного майна (об’єкта приватизації) є орган приватизації, то за операцією з постачання такого майна, що здійснюється у процесі його приватизації, обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ виникає в органу приватизації (якщо такий орган приватизації зареєстрований як платник ПДВ).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).