Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.05.2024 р. № 2521/ІПК/99-00-04-03-01 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодоособливостей здійснення послуг по перевезенню зернових власним автомобільним транспортом, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, з метою надання юридичною особою послуг по  перевезенню зернових власним автомобільним  транспортом, у Товариства виникли наступні питання:

1. Які документи необхідні юридичній особі для надання послуг із вантажних перевезень зернових?
2. Юридична особа, яка має власний транспорт, може надавати послуги із перевезення зернових?
3.  Якщо у юридичної особи відсутній відповідний КВЕД, вона може надавати послуги пов’язані із даним КВЕДом?

Щодо питань 1-3

Основні засади господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Згідно з частиною першою статті 19 ГКУ суб’єкти господарювання мають

право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до частини першої статті 44 ГКУ, підприємництво здійснюється на основі, зокрема:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Частиною першою статті 4 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» зі змінами і доповненнями встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, зокрема, встановлюється необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.

Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності затверджений Законом України від 19 травня 2011 року № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (далі  – Закон № 3392).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 3392 забороняється вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого Законом № 3392.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню визначено статтею 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 222).

Відповідно до статті 3 Закону № 222, види господарської діяльності, не зазначені у статті 7 Закону № 222, ліцензуванню не підлягають.

Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності (далі – КВЕД) ДК 009:2010», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, визначено, що КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Отже, Товариство має право здійснювати будь-який вид діяльності, що не суперечить законодавству при умові отримання відповідних документів дозвільного характеру та ліцензій, якщо їх наявність передбачена Законом № 3392, Законом № 222 та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі – Кодекс) відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Відповідно до п.п. 19¹.1.28  п. 19¹.1 ст. 19¹Кодексуконтролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19³ цього Кодексу, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.