Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.05.2024 р. № 2600/ІПК/26-15-04-02-08

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі – Податок) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (далі – Будинок), який розташований на земельній ділянці (далі – Ділянка), щодо якої у Товариства відсутні правовстановлюючі документи.

Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства, запитує: чи виникає обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянку, якщо правові документи на Ділянку відсутні; чи потрібно Товариству подавати декларацію та сплачувати Податок.

Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підставою нарахування Податку є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою (пп. «б», «д» п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Отже, у Товариства обов’язок обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянку виникатиме з дати державної реєстрації права власності або постійного користування такою Ділянкою.

Для оформлення та реєстрації відповідних прав на Ділянку Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем розташування Ділянки.

Використання Ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

Водночас у разі відсутності у Товариства прав на Ділянку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі Товариство як власник нежитлових приміщень у Будинку може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якої з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатиме податкове зобов’язання з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 стаття 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).