Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.05.2024 р. № 2596/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Адміністрації щодо справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Адміністрація проінформувала про укладання із суб’єктами господарювання договорів купівлі-продажу права суперфіцію та договорів про встановлення строкового земельного сервітуту щодо земель лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів. Адміністрація як орган державної виконавчої влади постійно здійснює заходи щодо повернення земельних ділянок із незаконного володіння, переведення їх до земель запасу та проводить державну реєстрацію набуття прав власності на такі земельні ділянки.

Адміністрація просить надати роз’яснення 1) щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку земельних ділянок, щодо яких Адміністрацію набуто права власності; 2) щодо виникнення обов’язку із справляння Податку якщо до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у графі «Власник» внесено інформацію такого змісту: «Держава, Орган державної влади, Адміністрація, код ЄДРОПУ 000000000, країна реєстрації – Україна».

Щодо питання 1

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абз. перший част. другої ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З порушеного питання щодо відображення у бухгалтерському обліку земельних ділянок Адміністрації доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 2

Відповідно до п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Кодексу власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на праві постійного користування та на умовах оренди (п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (частина друга ст. 4 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)).

Кодексом передбачено дотримання вимог ст. 206 Земельного кодексу та реалізацію принципу платності користування землею у двох формах – Податку, який справляється власниками та постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.72 та п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника зі справляння Податку, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань, настає у власників та постійних користувачів земельних ділянок з дня виникнення права власності або права постійного користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Таким чином, у разі оформлення (державної реєстрації) Адміністрацією права власності на земельні ділянки, у неї виникають обов’язки з нарахування податкових зобов’язань та подання податкових декларацій з Податку.

Водночас звертаємо увагу, що органам місцевого самоврядування делеговано повноваження щодо встановлення, зокрема пільг з Податку, що сплачується на відповідній території, проте їм не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки Податку для окремих юридичних осіб або звільняти їх від сплати Податку (п.п. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12, п. 284.1 ст. 284 Кодексу). Інших обмежень повноважень органів місцевого самоврядування щодо надання податкових пільг Кодексом не передбачено.

Обов’язковість виконання актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлено п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, у разі прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про звільнення від сплати Податку органів виконавчої влади, Адміністрація отримає право на застосування пільги з Податку.

Питання земельних відносин, пов’язані з укладанням договорів купівлі-продажу права суперфіцію та договорів про встановлення строкового земельного сервітуту, не регулюються нормами Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію