Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.05.2024 р. № 2622/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПрАТ «» (далі – ПрАТ) щодо оподаткування податком на прибуток операцій з обліку земельних ділянок державної та комунальної власності у складі активів з права користування за договорами оренди, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ПрАТ належить до великих підприємств, застосовує міжнародні стандарти та складає фінансову звітність за міжнародними стандартами.

ПрАТ у своїй господарській діяльності використовує орендовані земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.

Як зазначає платник, сама суть оренди земельної ділянки, що знаходиться у державній або комунальній власності відповідає критеріям для визнання оренди відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності 16 «Оренда» (далі – МСФЗ16): Угода є орендою або містить оренду, якщо угода передає право контролювати використання ідентифікованого активу (земельної ділянки) протягом певного періоду часу (строку оренди) в обмін на компенсацію (плата за землю) та відповідно до МСФЗ16 суб’єкт господарювання визнає строк оренди як невідмовний період оренди згідно договору оренди.

ПрАТ визнало у бухгалтерському обліку активи з права користування орендним майном (земельними ділянками) та зобов’язання з оренди.   

ПрАТ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

чи правомірно ПрАТ при формуванні об’єкта оподаткування податком на прибуток враховує норми МСФЗ16 щодо обліку земельних ділянок державної та комунальної власності у складі активів з права користування за договорами оренди?

Відповідно до п.п. 19¹.1.28  п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19³ цього Кодексу, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки питання застосування норм Міжнародного стандарту фінансової звітності 16 «Оренда» від 30.06.2017 (далі – МФЗС 16) до обліку земельних ділянок державної та комунальної власності та віднесення їх до складу активів з права користування за договорами оренди не належать до компетенції ДПС, тому надаємо відповідь на поставлені у зверненні питання в загальному порядку.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з абзацом першим п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, та згідно з абзацом першим п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму  розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу.

Вимоги пп. 138.1 - 138.3 ст. 138 Кодексу не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди (п. 138.4 ст. 138 кодексу).

При цьому п.п. 14.1.¹2 п. 14.1.¹ ст. 14 Кодексу визначено, що актив з права користування – визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди.

У разі використання міжнародних стандартів фінансової звітності нормативним документом, що регламентує принципи визнання, оцінки, подання оренди та розкриття інформації про неї є Міжнародний стандарт фінансової звітності 16 «Оренда» від 30.06.2017 (далі – МФЗС 16).

Згідно з п. 22 МФЗС 16 на дату початку оренди орендар визнає актив з права користування та орендне зобовʼязання.

На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі слід дисконтувати, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то орендар застосовує ставку додаткових запозичень орендаря (п. 26 МФЗС 16).

Отже, операції з активами з права користування за договорами оренди, визнаними орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності, відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Водночас, зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Отже, з питання відображення у бухгалтерському обліку операцій з активами з права користування за договорами оренди, визнаними орендарем доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).