Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.05.2024 р. № 2649/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків – фізична особа – підприємець повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи. З метою здійснення діяльності ресторанів та надання послуг мобільного харчування планує налагодити співпрацю із агентом – посередником (товариством) у торгівлі продуктами харчування.

При цьому компанія пропонує умови співпраці, за якими буде перераховувати кошти отримані від користувачів – кінцевих споживачів за придбані товари за вирахуванням комісійної винагороди, належної агенту за надання послуг.

У зв’язку з чим платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи вважається для постачальників товарів / робіт / послуг – платників єдиного податку грошовою формою розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) та чи не суперечить умовам здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, а саме п. 291.6 ст. 291 Кодексу, перерахування агентом коштів, отриманих від кінцевих споживачів, на користь постачальників таких товарів / робіт / послуг  за вирахуванням агентом належної йому комісійної винагороди?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1
розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво
та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за
умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання
доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з
виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових
виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного
каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі
фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи
платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Водночас нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента)
(п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Кодексу платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання регламентуються главою 31 (ст.ст. 295 – 305) Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Згідно зі ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Згідно зі ст. 301 ГКУ відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Зважаючи на викладене, за агентським договором клієнт за надані
послуги розраховується безпосередньо з суб’єктом господарювання,
якого представляє комерційний агент, а комерційний агент отримує
винагороду за надання посередницьких послуг виключно від вказаного
суб’єкта господарювання. Тобто датою надходження коштів на рахунок фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дата їх зарахування від клієнта.

При цьому самостійне утримання агентом належної йому винагороди з отриманих від покупців коштів не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Одночасно зауважуємо, що згідно з п. 291.6 ст. 291 Кодексу здійснювати розрахунки платники єдиного податку першої – третьої груп можуть виключно в грошовій формі. У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.