Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.05.2024 р. № 2655/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального підприємства ­­______ «_______» (далі – Підприємство) щодо  окремих питань нарахування амортизації для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням Підприємство під час ведення господарської діяльності здійснює модернізацію, реконструкцію, добудову, дообладнання основних засобів, а також інше виведення основних засобів з експлуатації для консервації.

У платника податку на прибуток підприємств виникли обставини з проведення таких капітальних поліпшень виробничих основних засобів до 08.08.2020, тобто в редакції Кодексу, коли існувала заборона нарахування амортизації за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності не тільки у зв’язку з їх консервацією, але й модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням.

Підприємство застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких запитань:

1. Яким чином амортизувати у податковому обліку вартість виробничих основних засобів (яку залишкову вартість та який термін корисного використання (експлуатації) застосовувати) при подальшій експлуатації таких основних засобів після проведених модернізації, реконструкції, добудови, дообладнання, консервації основних засобів у разі, якщо за даними бухгалтерського обліку виникають такі випадки:

строк корисного використання (експлуатації) основного засобу не закінчився та вартість основного засобу не замортизовано повністю;

строк корисного використання (експлуатації) основного засобу закінчився та вартість основного засобу замортизовано повністю?

2. Чи можливо застосовувати рекомендований підхід до амортизації вартості основних засобів після проведених модернізації, реконструкції, добудови, дообладнання, консервації основних засобів у разі, якщо у податковому обліку помилково не нараховувалася амортизація протягом певного періоду?

  

Щодо запитання 1

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, встановлено ст. 138 Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування, зокрема, збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

При цьому зауважимо, що до внесення змін до Кодексу Законом України від 14 липня 2020 року  № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» (набув чинності 08.08.2020), тобто до 08.08.2020, амортизація не нараховувалася за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності не тільки у зв’язку з їх консервацією, але й у зв’язку з їх модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням.

Відповідно до параграфу 55 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з Міжнародним стандартом фінансової звітності 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Отже, амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Проте, згідно з використаними методами амортизації, амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю, якщо немає виробництва.

У п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначені групи  основних засобів та інших необоротних активів та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації).

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Отже, якщо платник податку на прибуток підприємств до 08.08.2020 проводив модернізацію, реконструкцію, добудову, дообладнання, консервацію виробничих основних засобів та у зв’язку з цим у податковому обліку амортизація не нараховувалася за період невикористання (експлуатації) таких основних засобів у господарській діяльності, то при подальшій експлуатації таких основних засобів для цілей податкової амортизації застосовується залишкова вартість основних засобів, визначена згідно з п. 138.3 ст. 138 Кодексу, з урахуванням витрат з проведених поліпшень таких основних засобів. При цьому залишки строків амортизації основних засобів у податковому обліку визначаються в межах строків амортизації згідно з  п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Якщо у платника податку на прибуток підприємств наявні основні засоби, призначені для використання у господарській діяльності такого платника, та нарахування амортизації таких основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерському обліку припинено у зв’язку із завершенням амортизації вартості відповідних основних засобів (залишкова вартість має нульове значення), то платник податку на прибуток має право нараховувати амортизацію зазначених основних засобів у податковому обліку у порядку, встановленому п. 138.3 ст. 138 Кодексу, у тому числі з дотриманням умов щодо строків амортизації основних засобів.

 

Щодо запитання 2

Відповідно до п. 50.1 ст. 50  Кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50  Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Тож платник податку на прибуток підприємств, який при визначенні об’єкта оподаткування цим податком помилково не врахував у різницях, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, частину нарахованої амортизації основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу, то такий платник податку має право внести зміни до відповідної податкової звітності з податку на прибуток підприємств з урахуванням строків давності, визначених Кодексом.  

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).