Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.05.2024 р. № 2642/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ та відображення у податковій звітності з ПДВ окремих господарських операцій та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має намір укласти агентський договір про переказ коштів, згідно з яким Товариство виступатиме агентом банку та здійснюватиме приймання від платників готівкових платежів з метою їх подальшого переказу на рахунки отримувачів. Усі прийняті кошти будуть передаватися Товариством банку для здійснення поповнення платіжних карток платників.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) належності операції з приймання готівки, що здійснюється агентом за дорученням банку для поповнення банком платіжних карток, до операцій, що не є об’єктом оподаткування згідно з підпунктом 196.1.5  пункту 196.1 статті 196 ПКУ;

2) необхідності відображення у податковій декларації з ПДВ (далі – декларація) обсягу прийнятих від платників згідно з агентським договором та переданих банку грошових готівкових коштів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Правила комерційного посередництва (агентські відносини) у сфері господарювання визначено статтями 295 – 305 ГКУ.

Згідно з частиною першою статті 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (частина перша статті 301 ГКУ).

Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) визначено поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Пунктом 57 частини першої статті 1 Закону № 1591 визначено, що платіжна операція – будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Оператор платіжної системи – юридична особа, яка встановлює правила платіжної системи, виконує інші функції для забезпечення функціонування платіжної системи та несе відповідальність за діяльність цієї платіжної системи відповідно до її правил та вимог законодавства (пункт 49 частини першої статті 1 Закону № 1591).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1591 до надавачів платіжних послуг належать:

банки, філії іноземних банків;

платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи);

філії іноземних платіжних установ;

установи електронних грошей;

фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг;

оператори поштового зв'язку;

надавачі нефінансових платіжних послуг;

Національний банк України;

органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 196.1.5 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг, зокрема, з виконання платіжних операцій, що надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем.

Перелік послуг з виконання платіжних операцій, розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування, затверджено постановою Правління Національного банку України від 01 серпня 2017 року № 73 (далі – Перелік № 73).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Згідно з підпунктом 6 пункту 3 розділу V Порядку № 21 у рядку 5 декларації вказуються, зокрема, обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що не є об'єктом оподаткування. У рядку 10.4 декларації підлягають відображенню, зокрема, обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України без податку на додану вартість.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1, 2

З урахуванням норм підпункту 196.1.5 статті 196 ПКУ, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг з виконання платіжних операцій, які надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем.

Таким чином, якщо платник податку є надавачем платіжних послуг / оператором платіжних систем, то операції з надання таким платником податку послуг з виконання платіжних операцій, визначених Переліком № 73, не є об'єктом оподаткування ПДВ. У цьому випадку зазначені операції підлягають відображенню у рядку 5 декларації. У рядку 10.4 декларації зазначаються, зокрема, обсяги придбання на митній території України товарів/послуг, необоротних активів без податку на додану вартість.

У разі, якщо платник податку не є надавачем платіжних послуг / оператором платіжних систем, то порядок оподаткування операцій з постачання послуг, що надаються таким платником податку, залежить від сутності таких послуг. Зокрема, якщо платником податку надаються виключно агентські послуги, за які такий платник податку отримує агентську винагороду, то операції з постачання таких послуг підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах виходячи з договірної вартості таких послуг (обсягу агентської винагороди).

Разом з тим ДПС повідомляє, що в межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не здійснює аналіз господарських операцій платника та не проводить оцінку сутності таких операцій, яка може бути досліджена під час проведення документальної перевірки платника податку. Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.