Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.05.2024 р. № 2777/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова  служба України за результатами розгляду звернення  ТОВ, щодо надання індивідуальної податкової консультації,  керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

ТОВ є постачальником автосервісних послуг, а також є роздрібним продавцем запасних частин до автомобілів в Україні.

Товариство звернулась до контролюючого органу із наступними питаннями (в контексті звернення):

Чи має право Товариство не застосовувати РРО/ПРРО, приймаючи від своїх клієнтів оплату на розрахунковий рахунок підприємства (IBAN) за сервісне обслуговування, ремонт автомобілів та продаж запасних частин до автомобілів за допомогою наступних банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів:

1. Коли проводиться оплата через платіжні системи _____ шляхом натискання на сайтi Товариства кнопки «Оплатити» або шляхом переходу за посиланням, або скануванням QR-коду. При цьому посилання переводить платника на сайт платіжної системи, де вводяться реквізити банківської карти клієнта (номер, строк дiї і cvv код або підтягуються за допомогою Google рау/Аррlе рау), а також призначення платежу та реквізити отримувача коштiв  – Товариства;

2. Коли між Товариством i платіжною системою _________ укладено договір на інтернет-еквайринг. Оплата товарів/послуг на сайтi Товариства з введенням реквізитів банківської карти клієнта;

З. Коли проводиться оплата клієнтом карткою через ПТКС небанківської фінансової установи, через ПТКС ____;

4. Коли клієнт здійснює оплату за допомогою застосунку інтернет-банкінг, мобiльний - банкінг тощо.

 

Перед наданням відповіді на поставлені контролюючому органу питання, звертаємо увагу Товариства, що його звернення хоч і відповідає вимогам
статті 52 Кодексу, водночас, оформлені суто формально для отримання індивідуальної податкової консультації та не розкриває суті здійснюваних Товариством операцій з продажу товарів та надання послуг, наявних способів доставки товарів та розрахунків з покупцями, взаємодії з контрагентами, задіяними у здійсненні таких операцій, тощо, що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахунків.

Такий підхід Товариства до оформлення запиту унеможливлює надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо порушених ним питань, тому консультація надається з врахуванням загальних норм законодавства.

При цьому, звертаємо увагу Товариства, що терміни платіжного, поточного та розрахункового рахунків наведено у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162 (далі – Інструкція № 162).

З огляду на термінологію визначення рахунків повідомляємо, що розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Товариство відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі –
Закон № 265).

Преамбулою Закону № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет,  при отриманні товарів (послуг)

в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дії, що встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

У зв’язку з тим, що Товариство, крім надання автосервісних послуг здійснює роздрібний продаж запасних частин до автомобілів, що суттєво впливає на роз’яснення з питань застосування РРО/ПРРО, відповіді на питання 1 – 4 надаються окремо щодо кожного виду діяльності.

 

Щодо надання автосервісних послуг (питання 1 – 4)

Відповідно до пільги, передбаченої пунктом 14 статті 9 Закону № 265, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

З питань трактування та можливості віднесення тих чи інших продуктів до банківських систем дистанційного обслуговування чи сервісів переказу коштів схід виходити з того що,  «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується/ надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/СГ) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і т.ін).

Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/СГ), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку/ НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/ НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої
клієнта банку/ НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1 – 4 повідомляємо, що вказані у зверненні програмні продукти, за допомогою яких Товариством здійснюється приймання оплати за послуги, можуть бути віднесені до сервісів переказу коштів у розумінні пункту 14 статті 9 Закону № 265.

Проведення розрахунків за послуги через такі програмні продукти не потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО Товариством.

Поряд із цим, звертаємо увагу, що із аналізу синтаксичної конструкції, використаної законотворцем у пункті 14 статті 9 Закону № 265, вбачається, що зазначена пільга щодо можливості незастосування РРО/ПРРО поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері надання послуг та розрахунки за надані послуги проводять «виключно» за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, а тому зазначена пільга втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.

Додатково повідомляємо, що програмно-технічні комплекси самообслуговування, що не належать банкам (далі – небанківський ПТКС),  які знаходяться безпосередньо на територіях господарських одиницях, потребують фіскалізації.

 

Щодо роздрібного продажу запасних частин до автомобілів (питання 1 – 4)

Умови, за яких застосування РРО/ПРРО є необов’язковим, визначено статтею 9 Закону № 265.

З урахуванням пільги встановленої пунктом 2 статті 9 Закону № 265, повідомляємо, що у разі надання  Товариством покупцю для оплати за товар (послуги) реквізитів свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і самостійного здійснення оплати покупцем (споживачем) з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (у тому числі інтернет – банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

При цьому зазначена пільга не діє у випадку приймання оплати за замовлений товар у спосіб, відмінний від зазначеного в пункті 2 статті 9
Закону № 265.

Платіжні сервіси та сервіси переказу коштів (у визначенні Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» – засоби дистанційної комунікації) призначені для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами – підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток.

За своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі.

Продаж товарів із застосуванням засобів дистанційної комунікації відбувається у три етапи:

1)   операція з приймання платіжним сервісом коштів від покупця, про що формується відповідне електронне повідомлення про приймання коштів;

2) операція безготівкового переказу платіжним сервісом коштів, прийнятих від покупця, на банківський рахунок продавця;

3)    передача товару покупцю.

З технічної точки зору між продавцем товарів і фінансовою установою, якій належить платіжний сервіс, відбувається саме операція з безготівкового переказу коштів, для проведення якої застосування РРО не є обов’язковим, разом з тим, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є продавець товарів, і отримувач такого товару (покупець), який здійснює грошовий розрахунок за цей товар у дистанційному режимі за допомогою платіжного сервісу.

На правильність цього висновку вказує і юридична модель здійснення платежу за електронним договором з оплатою через використання електронних платіжних сервісів, яка передбачає використання для розрахунку саме банківської платіжної картки в дистанційному режимі.

Норми Закону № 265 прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа у разі застосування банківської платіжної картки при здійсненні таких розрахунків, хоча їх характер і є безготівковим.

З урахуванням наведеного повідомляємо, що у разі оплати товарів із застосуванням платіжних сервісів суб’єкт господарювання повинен надати споживачу розрахунковий документ встановленої законодавством форми та змісту,  на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів.

Додатково звертаємо увагу, що відповідно до загальнодоступної інформації та договорів-приєднання, розміщених на вебсайтах небанківських надавачів платіжних послуг, прямо вказано, що такі надавачі платіжних послуг надають своїм клієнтам послуги з еквайрингу.

Отже, приймання Товариством оплати за товари із використанням еквайрингу потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО та видачі або надсилання покупцеві розрахункового документу встановленої форми та змісту на загальних підставах.

Щодо оплати клієнтів за товар через небанківський ПТКС, через ПТКС ЕаsуРау.

Враховуючи пільгу надану пунктом 2 статті 9 Закону № 265, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Таким чином при здійсненні розрахунків виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів із поточного рахунку на поточний рахунок у форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010 або за допомогою безпосереднього внесення готівки через касу банку для подальшого перерахування на поточний рахунок, а також через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку, застосування РРО/ПРРО є необов’язковим.

У разі здійснення оплати за товар через ПТКС, який належить небанківському надавачу платіжних послуг, такий платіж не відбувається за допомогою банківської операції, в розумінні Закону № 265, тому що кошти споживача  не перераховуються на поточний рахунок продавця, а потрапляють на розрахунковий рахунок фінансової установи, відкритий в банку і лише після цього банк здійснює переказ на користь продавця.

Таким чином, повідомляємо, що Товариству слід застосовувати РРО/ПРРО на повну суму покупки, так як прийняття коштів, їх обробка та виконання платіжної інструкції небанківською фінансовою установою не може бути віднесено до банківських операцій у розумінні Закону № 265. 

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.