Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2024 р. № 2789/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненняПідприємця щодо практичного застосування окремих норм законодавства про надання послуг з перевезення пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємець зазначає, що є приватним підприємцем основний КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт». Для здійснення своєї господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України Підприємець має власні та орендовані транспортні засоби.У Підприємця в наявності ліцензія на міжнародні перевезення та ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Підприємець повідомляє, що здійснює оренду території для зберігання та транспортування техніки. Підприємець надає послуги перевезення іншому Товариству, яке орендує частину території за тією жадресою, що і Підприємець.

Підприємець зазначає, що він 03.03.2024двома автомобілями доставив пальне іншому Товариству:

одним автомобілем в кількості 20000 літрів пального;

другим автомобілем в кількості 30073 літрів пального.

Розвантаження пального в бензовози перевізника менших об’ємів та доставка до кінцевого споживача відбулась протягом декількох днів. Станом на 06.03.2024 в автомобілях Підприємця знаходились залишки пального, що належить іншому товариству:

в першому автомобілі – 9000 літрів;

в другому автомобілі – 27073 літрів.

Враховуючи зазначене Підприємець запитує:

1. Протягом якого терміну пальне підприємства-замовника автопослуг може знаходитися в пересувному акцизному складі після прибуття на місце розвантаження, що вказано в товарно-транспортній накладній?
2. Яку відповідальність несе перевізник за несвоєчасне розвантаження пального, що належить замовнику автопослуг?
3. Чи необхідно розцінювати дану ситуацію як таку, що вчасно нерозвантажене пальне підприємства-замовника автопослуг знаходиться на зберіганні у перевізника?

 

До питань 1, 3

Згідно з п.п. 14.1.141 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4  п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України (п.п. 14.1.6 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.224 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу пересувного - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий, ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.224 ¹п. 14.1 ст. 14не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального.

Отже, у разі, якщо Підприємець власним автотранспортом надає послугиз перевезення пального, то розпорядником акцизних складів пересувних, в яких здійснюється перевезення пального, є власник пального.

Кодексом не обмежено термін перебування пального в акцизному складі пересувному.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно із частиною дев’ятою ст. 15 Закону № 481 суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії, зокрема, на право  зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені ст. 15 Закону № 481 (зокрема, на право зберігання пального) видаються за умови обов’язкової реєстрації об’єкта оподаткування відповідно до вимог п.п. 63.3 ст. 63 Кодексу (частина друга ст. 15 Закону № 481).

Згідно із п.п. 63.3 ст. 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Разом з цим, ліцензування діяльності з перевезення (переміщення) пального у паливоцистерні Законом № 481 не передбачено.

Якщо транспортний засіб використовується для переміщення пального, а не його зберігання певний час у певному місці, де наявні об’єкти оподаткування, обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому транспортному засобі у Підприємця не виникає. Водночас у разі зберігання пального у паливоцистерні певний час у певному місці, що використовується Підприємцем на праві власності або користування, необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального, де наявні об’єкти оподаткування.

 

До питання 2

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 5  Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Господарського кодексу Українисуб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Підприємництво (господарська комерційна діяльність) - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку(частина перша статті 42 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, платник податку має право самостійно на власний розсуд, здійснювати свою господарську діяльність,додержуючись вимог законодавства, з урахуванням договірних умов щодо здійснення відповідних господарських операцій.

Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до сфери компетенції Державної податкової служби України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.