Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2024 р. № 2796/ІПК/26-15-04-01-07

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Підприємства щодо зобов’язання Підприємством нараховувати та сплачувати екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (далі – Екологічний податок), керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ  Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), повідомляє.

         Підприємство без надання документального підтвердження поінформувало, що опалює приміщення оливами, використання яких не перевищує обсягів вказаних в дозвільних документах і запитує чи повинно  Підприємство нараховувати та сплачувати Екологічний податок. Відповідно до підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками Екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

При цьому пунктом 240.7 статті 240 Кодексу встановлено, що не є платниками Екологічного податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у підпункті 240.1 статті 240 Кодексу, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками Екологічного податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити Екологічний податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому Кодексом.

Підпунктом 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 Кодексу визначено, що об’єктом та базою оподаткування Екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

База оподаткування Екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (пункт 242. 4 статті 242 Кодексу).

Згідно із пунктом 249.3 статті 249 Кодексу суми Екологічного податку,  обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за наведеною формулою.

Отже, наявність або відсутність затверджених лімітів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у Платника не впливає на обчислення сум Екологічного податку.

Статтею 36 розділу I Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Звертаємо увагу , що, виходячи з хімічного складу олив при спалюванні 1 тонни цього виду палива утворюються до 3,2 тонни двоокису вуглецю, не менше 10 кг газоподібних сполук сірки та інших забруднюючих речовин, що є базисом для оцінки досягнення граничної величини обсягу річних викидів двоокису вуглецю (500 тонн), після якого виникає податкове зобов’язання із сплати екологічного податку за викиди атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в частині двоокису вуглецю.

Індивідуальна податкова консультація, відповідно до пункту 52.2      статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.