Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2024 р. № 2851/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань проведення господарської діяльності, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство повідомило, що здійснює постачання електричної енергії споживачам відповідно до отриманої ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії та визначає дату своїх податкових зобов’язань та податкового кредиту у відповідності до  п. 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу за касовим методом.

 

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи можна здійснювати взаємозалік розрахунків з платниками єдиного податку відповідно до  п. 4.2 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї (далі - Порядку), так як згідно з п. 291.6 ст. 291 Кодексу платники єдиного податку  першої-третьої групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари  (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей)?

 

2. Які документи має надати активний споживач Товариству щодо виконання ним вимог  п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правил), згідно з яким виробництво, зберігання, продаж надлишків виробленої та/або збереженої електричної енергії, участь у заходах з енергоефективності та управління попитом не є його основною господарською або професійною діяльністю?

 

3. Які особливості укладання договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва з активними споживачами – підприємствами, які включенні до Реєстру неприбуткових організацій?

 

4. Чи будуть визнаватися правочини правомірними у випадку порушення контрагентами Товариства:

• положень Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про альтернативні джерела енергії»?
• п. 291.6  ст. 291 Кодексу щодо здійснення розрахунків платниками єдиного податку в негрошовій формі на вимогу п. 4.2 Порядку про здійснення розрахунків виключно у формі взаємозаліку?

 

5. Оскільки п. 4.2 Порядку встановлено, що постачальник універсальних послуг в односторонньому порядку здійснює взаємозалік вартості відпуску та відбору електричної енергії, тобто не передбачений механізм взаємної оплати, чи повинні сторони договору скласти податкові накладні (за якою формою – зведена/за першою подією) та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, визначені п. 201.10 Кодексу на суму взаємозаліку за касовим методом  відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу?

 

Щодо першого-четвертого  питання

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі - ГКУ), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (частина перша ст. 1 ГКУ).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша ст. 3 ГКУ).

Частиною другою ст. 3 ГКУ передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 2 ГКУ передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання.

У свою чергу суб'єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність.

Так як, Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Нормами чинного законодавства не передбачено обмеження щодо здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, зокрема, Товариства з суб’єктами господарювання, які зареєстровані як платники єдиного податку.

Водночас, відповідно до п. 291.6 ст. 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Тому, платники єдиного податку першої - третьої групи не мають права здійснювати розрахунки у негрошовій формі, у тому числі залік зустрічних однорідних вимог, бартерні операції тощо.

 

Щодо другого-четвертого питання стосовно здійснення господарської діяльності  суб’єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку з Товариством та до якої групи єдиного податку вони мають належати, то відповідно до п. 52.1  ст. 52 Кодексу платник податків має право самостійно звернутися до контролюючого органу, визначеного п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу на отримання індивідуальної податкової консультації.

 

Щодо п’ятого питання

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу).

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) визначено статтями 187, 198 і 201 розділу V Кодексу. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1307).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" , постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2026 року.

У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу протягом такого місяця.

Для цілей пункту 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Під поняттям "касовий метод" для цілей оподаткування ПДВ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Зокрема, пунктами 11, 19 Порядку № 1307 передбачено, що у разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки "4".

Враховуючи вищевикладене, у разі якщо операції, податкові зобов’язання за якими визначаються за касовим методом згідно з п. 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, мають безперервний або ритмічний характер постачання, такий постачальник може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні  на платника ПДВ – покупця електроенергії, з
урахуванням усієї суми отриманих від такого покупця коштів протягом такого місяця.

Разом з тим, у разі надання інших видів компенсацій вартості товарів/послуг, зведена податкова накладна відповідно до  п. 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу не складається. 

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність  і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).