Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.05.2024 р. № 2853/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) від (вх. ДПС № від, далі – звернення) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення, Підприємець здійснює діяльність у сфері послуг з використанням мережі Інтернет.

Оплата за наданні послуги здійснюється: за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів; шляхом внесення коштів через касу банку, за реквізитами поточного рахунку Підприємця в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010.

Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. В яких випадках, при дистанційному наданні послуг, при наданні клієнтові повних банківських реквізитів (поточний рахунок формату ІВАN) для здійснення оплати необхідне застосування РРО/ПРРО для ФОП 2 групи?

2 Чи потрібно застосовувати РРО/ПРРО у випадку Підприємця при здійсненні клієнтом оплати через небанківський платіжний термінал (програмно-технічний комплекс самообслуговування (ПТКС)?

3. У випадку впровадження на веб-сайті Підприємця сервісів переказу коштів (таких як WayforPay або LiqPay) чи звільняється Підприємець від застосування РРО/ПРРО згідно із п.15 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно із яким: при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів? Думка про незастосування РРО/ПРРО також неодноразово була висвітлена в роз’ясненнях Державної податкової служби, яка вказує, що якщо споживачі, використовуючи мережу Інтернет, замовляють послуги і розрахунки за них здійснюють виключно із застосуванням електронного платіжного засобу та платіжних систем (LiqPay, Portmone, EasyPay, PayPong, Ipay.ua, City24, Приват24 тощо), такі операції здійснюються без застосування РРО надавачем послуги. Підприємець просить підтвердити чи спростувати таку думку?

 

Перед наданням відповідей на поставленні контролюючому органу питання звертаємо увагу Підприємця, що відповідно до статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов’язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Отже, посилання Підприємця у своєму зверненні на індивідуальні податкові консультації та роз’яснення, які надано іншим платникам податків, не може розцінюватись, як обґрунтування практичної необхідності отримання консультації та/або наведення фактичних обставин Підприємцем.

З приводу твердження Підприємця щодо відсутності в його випадку місця проведення розрахунків окремо зазначаємо таке.

Законом України від 16 грудня 2020 року № 1089-IX «Про електронні комунікації» (далі – Закон № 1089-IX) визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов’язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

У Законі № 1089-IX терміни вживаються в такому значенні:

абонент – кінцевий користувач, який отримує електронні комунікаційні послуги на умовах договору, укладеного з постачальником електронних комунікаційних послуг;

кінцеве (термінальне) обладнання – обладнання, призначене для з’єднання з кінцевим пунктом електронної комунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до електронних комунікаційних послуг;

кінцевий пункт мережі – фізична точка, в якій кінцевому користувачу надається доступ до загальнодоступної електронної комунікаційної мережі, і яка у випадку мереж, що включають комутацію або маршрутизацію, визначається за певною мережевою адресою.

Проводячи аналогію між Законами № 1089-IX та Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), то абонентом є надавач юридичних та бухгалтерський послуг; кінцеве (термінальне) обладнання – місце надання юридичних та бухгалтерський послуг споживачу; кінцевий пункт мережі – місце отримання юридичних та бухгалтерський послуг споживачем.

Зауважуємо, що при визначенні відносин Підприємця з отримувачами послуг в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків, зокрема, місце проведення розрахунків, яким, в описаному у зверненні випадку, є кінцеве (термінальне) обладнання надавача юридичних та бухгалтерський послуг, яке розміщене в кінцевому пункті мережі, відповідно до укладеного договору (тобто місце безпосереднього отримання споживачем комунікаційних послуг).

 

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Звертаємо увагу, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому обов’язок СГ застосовувати РРО/ПРРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд з цим, пунктами 2 та 14 статті 9 Закону № 265 встановлені пільги, відповідно до яких, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються:

- при виконанні банківських операцій;

- при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, відповідно.

При цьому пільга, встановлена пунктом 14 статті 9 Закону № 265, втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в такому пункті.

 

Щодо питання 1.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

В своєму зверненні Підприємець просить надати консультацію на знеособлене питання 1, яке запитується в інтересах третіх осіб (ФОП 2 групи –
в контексті звернення), в той час, як всі інші питання задаються вже безпосередньо в інтересах самого Підприємця.

При цьому по тексту звернення Підприємець не використовує щодо себе скорочення – «ФОП 2 групи», а наводить його без розшифрування лише в питанні 1. Використання скорочень без їх розшифрування не дає однозначного розуміння наведених у зверненні обставин, зокрема, про якого саме СГ йде мова.

Таким чином Підприємець задає питання 1 в інтересах іншого (неідентифікованого) СГ – ФОПа 2 групи, що не відповідає вимогам пункту 52.2 статті 52 Кодексу.

На питання, що не може мати практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства для автора звернення та/або не наведено фактичних обставин здійснених господарських операцій консультації не надаються.

Звертаємо увагу, що кожен платник податків має право самостійно звертатися до центральних органів державної влади в Україні з метою отримання допомоги щодо практичного застосування норм законодавства, контроль за яким покладено на ДПС.

Враховуючи викладене, та у випадку необхідності отримання індивідуальної податкової консультації ФОПом, щодо якого оформлено питання 1 звернення, пропонуємо йому самостійно та від свого іменні звернутися до ДПС.

Разом з цим повідомляємо, що відповідно до вимог Закону № 265 всі СГ, зокрема, фізичні особи – підприємці платники єдиного податку 2 групи, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язанні застосовувати РРО/ПРРО у встановленому таким Законом порядку.

Водночас якщо СГ надає споживачу для оплати за послуги виключно способи, які не передбачають фізичного приймання електронних платіжних засобів та/або готівкових коштів, то у такому випадку застосовування РРО/ПРРО не є обов’язковим.

Щодо питання 2.

З урахуванням описаних у зверненні фактичних обставин – ні, не потрібно.

Щодо питання 3.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Само по собі впровадження на сайті Підприємця сервісів переказу коштів WayforPay та LiqPay (в контексті звернення) не є визначальним та ні як не впливає на обов’язок застосування РРО/ПРРО, а стаття 9 Закону № 265 взагалі не містить пункт 15, на який посилається Підприємець, тому питання в наведений редакції не може бути проаналізоване відповідно неіснуючих норм законодавства.

Тобто відповідь на питання не може мати практичного застосування, тому, що містить умову, яка не відповідає дійсності.

Окремо слід зазначити, що ДПС не уповноважена підтверджувати або спростовувати думки, розуміння податкового та іншого законодавства СГ та/або організовувати його господарську діяльність, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням СГ вимог податкового та іншого законодавства, а також надає йому роз’яснення з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо застосування яких у СГ виникли питання.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.