Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2024 р. № 2817/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення від ….., щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомила, що згідно вимог пункту 179.3 статті 179 Кодексу до податкового органу за попереднім місцем проживання подано декларацію про майновий стан і доходи і отримано відповідну довідку. Крім того, уповноваженим органом …. видано довідку про статус резидентства країни.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов’язана із визначенням її статусу нерезидента/резидента України задля правильності застосування положень статті 39²Кодексу, зокрема, в частині визначення контрольованої іноземної компанії (далі – КІК) та контролюючої особи відповідно до підпунктів 39².1.1 та 39².1.2 пункту 39².1 статті 39² Кодексу, а як наслідок подання звітності за 2022-2023 роки згідно з підпунктом 39².5.2 пункту 39².5 статті 39² Кодексу.

Враховуючи зазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є платник податків податковим нерезидентом у розумінні норм чинного законодавства, зокрема, підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Кодексу за 2022-2023 роки?
2. Чи являється платник податків податковим резидентом у розумінні норм чинного законодавства, зокрема, підпункту 14.1.123 пункту 14.1 статті 14 Кодексу за 2022-2023 роки?
3. Чи виникає обов’язок у платника податків подавати звітність про КІК за 2022-2023 роки відповідно до вимог підпункту 39².5.2 пункту 39².5 статті 39² Кодексу?

Щодо першого – третього питань

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу податкового резидента визначено підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, який передбачає різні критерії для визнання фізичної особи резидентом, зокрема, місце проживання чи постійного проживання особи, місцезнаходження центру життєвих інтересів, час перебування на території країни протягом року.

Таким чином, за загальним правилом, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона маємісце проживанняв Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа маємісце постійного проживанняв Україні.

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки(центр життєвих інтересів) в Україні.

Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив’язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи фізичною особою – підприємцем, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона єгромадянином України.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 4 Модельної Конвенції ОЕСР статус фізичної особи визначається таким чином:

особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має доступне постійне житло. Причому важливо, щоб особа мала намір проживати в ньому постійно, а не з якоюсь конкретною метою, обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до Модельної конвенції.

Якщо у фізичної особи є доступне постійне житло в обох Державах, така особа вважається резидентом тільки тієї Держави, з якою її особисті та економічні відносини ближчі (центр життєвих інтересів):

якщо Держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо у неї немає постійного житла в будь-якій з цих Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона зазвичай проживає (критерій 183 днів);

якщо особа зазвичай проживає в обох Державах або в жодній з них, він вважається резидентом тільки тієї Держави, громадянином якої вона є.

Таким чином, за умови, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, отримання доходу на території Україні, реєстрації місця проживання, нарахування сплати за користування житлом тощо, фізичні особи – підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України, то такі особи можуть бути визнані податковим резидентом України.

Враховуючи зазначене, зауважимо, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.

Разом з тим слід зазначити, що контролюючою особою згідно з підпунктом 39².1.2 пункту39².1 статті 39² Кодексу є фізичнаособа – резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) КІК, яка:

а) володіє часткою в іноземній юридичній особи у розмірі більше ніж
50 відсотків;

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж
10 відсотків, за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків;

в) окремо або разом із іншими резидентами України пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Таким чином, якщо фізична особа – резидент України відповідає критеріям визначення її контролюючою особою, то така особа зобов’язана, зокрема, подавати Звіт про КІК.

Пунктом 39².5 статті 39² Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК.

Зокрема, підпунктом 39².5.2 пункту 39².5 статті 39² Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов'язані подавати Звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

До Звіту про КІК в обов'язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік.

Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.

Отже, контролююча особа зобов’язана подати звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи за відповідний календарний рік.

Згідно з підпунктом 39².5.4 пункту 39².5 статті 39² Кодексу у разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, така контролююча особа подає звіт про КІК за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені підпунктами «а» - «в» підпункту 39².5.3 пункту 39².5 статті 39² Кодексу.

У випадку подання звіту про КІК за скороченою формою контролююча особа зобов’язана подати повний Звіт про КІК до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.

При цьому, якщо відповідно до такого звіту загальний оподатковуваний дохід, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи збільшується, така особа до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком, подає уточнюючу річну декларацію про майновий стан і доходи або податкову декларацію з податку на прибуток підприємств.

Водночас пунктом 54 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлені такі особливості застосування положень про оподаткування прибутку КІК протягом перехідного періоду: першим звітним (податковим) роком для Звіту про КІК є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати Звіт про КІК за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку КІК, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.

Таким чином, контролюючій особі у 2024 році необхідно подати до контролюючого органу Звіт про КІК за 2022 - 2023 звітні роки разом з копіями фінансової звітності КІК за відповідні звітні роки одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

З огляду на зазначене, обов’язок подання до контролюючого органу Звіту про КІК виникає у фізичної особи, яка відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень статті 39² Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.