Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.05.2024 р. № 2915/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо заповнення окремих реквізитів податкової накладної у разі здійснення операцій з надання послуг та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє. 

Як зазначено у зверненні, Товариство відповідно до укладеного договору отримує послуги з адміністрування доменних імен в публічних доменах, що надаються Адміністратором публічного домену (далі – Постачальник). За умовами договору розрахунковий період становить календарний місяць, діяльність здійснюється на умовах авансової оплати, розрахованої самостійно за кожний розрахунковий період, виходячи із запланованого обсягу операцій та вартості конкретних послуг.

Постачальником на дату отримання авансової оплати складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну, яка, зокрема містить дані щодо: номенклатури наданої послуги – «Інформаційно-технічні послуги з оброблення даних про доменні імена та розміщення даних в онлайн доступі» (графа 2), одиниці виміру послуги ‒ «грн» (графа 4) та кількості (об’єму, обсягу) поставленої послуги ‒ «1»

(графа 6). При цьому Товариство зауважує, що номенклатура та одиниця виміру, зазначені в податковій накладній відповідають Акту наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи є правильним зазначення Постачальником одиниці виміру «грн» у податковій накладній, якщо така податкова накладна не є зведеною податковою накладною?

2) чи можна використати для вказаного виду робіт одиницю виміру «послуга»?

3) чи зобов’язаний Постачальник скласти розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (далі – розрахунок коригування) до податкової накладної,  складеної на авансову оплату з одиницею виміру «грн» і обсягом постачання «1», якщо на кінець розрахункового періоду вартість наданих послуг була меншою за перерахований аванс?

Слід зауважити, що наведені Товариством у зверненні питання стосуються безпосередньо дотримання Постачальником порядку складання податкової накладної за операцією з надання вказаної послуги, відповіді на які встановлюватимуть податкові наслідки для обох суб’єктів господарювання – платників ПДВ, що суперечить пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу згідно з яким індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Водночас враховуючи те, що складена з дотриманням норм податкового законодавства податкова накладна є підставою для нарахування платником податку (Товариством) сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, ДПС надає загальні роз’яснення із вказаних питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1–5.3 статті 5 розділу І Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.      

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі ‒ Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обовʼязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).

Відповідно до статті 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, який здійснює керівництво підприємством та несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Підприємство самостійно, зокрема, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, а також затверджує правила документообороту.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обовʼязкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобовʼязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повʼязаних з визначенням обʼєктів оподаткування та/або податкових зобовʼязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повʼязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та
підрозділами 2, 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов’язань (дату першої події) окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Форма податкової накладної та Порядок її заповнення, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307).

Згідно із пунктом 16 Порядку № 1307, зокрема:

у разі постачання послуги заповнюється графа 3.3 податкової накладної, в якій зазначається код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП). Платники податку мають право зазначати код послуги з ДКПП не повністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду;

до граф 4 та 5 вносяться дані щодо одиниці виміру товарів/послуг. Графи 4 та 5 податкової накладної заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної. У графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське), зазначеної у КСПОВО. У разі якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, у графі 4 зазначається умовне позначання одиниці вимірювання таких товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах;

у графі 5 – код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначеної у КСПОВО. У разі якщо у графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня у КСПОВО, графа 5 не заповнюється;

до графи 6 вносяться дані щодо кількості (об’єму, обсягу) постачання товарів/послуг. У разі складання податкової накладної на повне постачання послуги або на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) у повному обсязі, у графі 6 податкової накладної зазначається «1». У разі складання податкової накладної на часткове постачання послуги або на суму попередньої оплати частини вартості послуги у графі 6 зазначається відповідна частка наданої (оплаченої) послуги у вигляді десяткового дробу;

до графи 7 податкової накладної вноситься ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість. Дана графа заповнюється  у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, у разі якщо вартість товару/послуги визначається із застосуванням одиниць обліку, які відображаються у первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку, то у графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське) та у графі 5 - код відповідної одиниці вимірювання/обліку.

У разі якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, у графі 4 податкової накладної зазначається умовне позначення одиниці вимірювання такого товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах, а графа 5 не заповнюється.

Отже, зазначення платником податку при заповненні граф 4 та/або 5 податкової накладної одиниці виміру товарів/послуг здійснюється з урахуванням первинних документів.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобовʼязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не повʼязаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1307 у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в ЄРПН, включаючи і терміни такої реєстрації, аналогійний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Особа, яка здійснює реєстрацію розрахунку коригування в ЄРПН, визначена підпунктами 192.1.1 та 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу.  

Таким чином, у разі якщо у платника податків виникає одна із підстав, визначних статтею 192 розділу V Кодексу для коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту, такий платник зобов’язаний скласти розрахунок коригування за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної у визначеному законодавством порядку.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобовʼязані самостійно декларувати свої податкові зобовʼязання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).