Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.05.2024 р. № 2965/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець)    від (вх. ДПС №  від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення, Підприємець планує здійснювати діяльність у сфері послуг з використанням мережі Інтернет та проведенням розрахунків за допомогою платіжного сервісу «WayForPay».

Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи є платіжний сервіс WayForPay (який є програмним комплексом та з точки зору НБУ відноситься до сервісу переказу коштів) «банківською системою дистанційного обслуговування та/або сервісом переказу коштів» в розумінні пункту 14 статті 9 Закону №265, при використанні якого «реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються»?

2. Чи потрібно ФОП (надає послуги через мережу інтернет, зокрема іноземним замовникам), при отриманні оплати за ці послуги через платіжний сервіс WayForPay (який є програмним комплексом та з точки зору НБУ відноситься до сервісу переказу коштів), застосовувати РРО/ПРРО?

 

Перед наданням відповідей на поставлені податковому органу питання, звертаємо увагу Підприємця, що підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація, це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 статті 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин).

Тобто, виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на податкові органи, вбачається, що саме платник податків, при оформленні звернення на отримання індивідуальної податкової консультації повинен зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та чітко визначати конкретні норми, щодо застосування яких платник просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм у платника виникли питання.

При цьому цитування окремих положень Законів України, а також посилання на численні роз’яснення ДПС та Національного банку України, не відображають такої необхідності.

Звертаємо увагу, що звернення Підприємця не містить визначення конкретних норм, щодо застосування яких Підприємець просить надати роз’яснення.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов’язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

 

За визначеннями, наведеними у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162 (далі – Інструкція № 162):

платіжний рахунок – рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

Тобто, розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Підприємець відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

Також зазначаємо, що згідно з пунктом 10 розділу І Інструкції № 162, фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Пунктом 24 розділу І Інструкції № 162 визначено, що за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

 

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Звертаємо увагу, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Одним з таких винятків встановлено пунктом 14 статті 9 Закону № 265, відповідно до якого, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

 

Щодо питання 1.

Стосовно трактування та можливості віднесення тих чи інших продуктів до банківських систем дистанційного обслуговування чи сервісів переказу коштів повідомляємо таке.

Під поняттям «Система дистанційного обслуговування» слід вважати продукт банку, що пропонується/надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/СГ) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і т.ін).

Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

В свою чергу сервіси переказу коштів – це, як правило, продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/СГ), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку/ НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/ НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/ НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше)».

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що вказаний Підприємцем програмний продукт «WayForPay», який належить
ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», не є банківською системою дистанційного обслуговування, водночас, може бути віднесений до сервісів переказу коштів.

Щодо питання 2.

Само по собі налаштування в особистому кабінеті WayforPay, для «подальшого» зарахування сплачених коштів не є визначальним та жодним чином не впливає на обов’язок застосування РРО/ПРРО в описаних у зверненні обставинах.

Для визначення обов’язку застосування РРО/ПРРО мають значення лише можливі способи здійснення оплати, надані споживачу самим продавцем (надавачем послуг) і те, яким із запропонованих способів він скористається.

Наголошуємо, що право не застосовувати РРО/ПРРО, встановлене пунктом 14 статті 9 Закону № 265, є єдиною нормою, яка має визначальне значення для формування відповіді на питання звернення.

Всі інші доводи та аргументи, наведені у зверненні, зокрема, нормативно – правові акти Національного банку України, в тому числі і його роз’яснення, не впливають на обсяг прав та коло обов’язків, що супроводжують процеси: здійснення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; порядку застосування РРО/ПРРО; формування та видачі або надсилання розрахункових документів споживачу.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 2 повідомляємо, що за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою сервісу переказу коштів, у тому числі «WayForPay», застосування РРО/ПРРО для такого Підприємця не є обов’язковим.

При цьому право не застосовувати РРО/ПРРО, встановлене пунктом 14 статті 9 Закону № 265, втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в такому пункті.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.