Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.06.2024 р. № 3039/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення
на отримання індивідуальної податкової консультації щодо відображення у податковому обліку витрат на сплату відсотків за позиками, що надані резидентами, які не є фінансовими установами, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомляє, що корпоративні інвестиційні фонди з набуттям чинності Закону України від 14.12.2021 № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953) втратили статус фінансових установ. При цьому Закон України від 05 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» (далі – Закон № 5080) дозволяє венчурним фондам надавати позики юридичним особам частка в статутному капіталі яких складає 10 і більше відсотків та не містить положень щодо необхідності набуття такими фондами статусу фінансової установи чи отримання відповідної ліцензії з надання фінансових послуг.

Враховуючи вказане вище, заявник запитує:

1. Чи вважаються операції з активами інституту спільного інвестування (далі – ІСІ), передбачені ст. 48 Закону № 5080 позиками в розумінні п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

2. Чи вважаються активами венчурного корпоративного фонду надані позики юридичним особам, частка в статутному капіталі яких складає не менше 10 відсотків та належить такому венчурному фонду?

3. Чи є відсотки, сплачені на користь корпоративного венчурного фонду за договорами позики, укладеними з юридичними особами, частка в статутному капіталі яких складає не менше 10 відсотків та належить такому венчурному фонду, доходами від здійснення операцій з активами ІСІ і такі доходи звільняються від оподаткування на підставі п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу?

4. Чи вважається надання позики венчурним корпоративним фондом, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє КУА позикою, наданою фінансовою установою?

Щодо питань 1-4

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що ІСІ - це інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства.

Відповідно до частини третьої ст. 14 Закону № 5080 корпоративний фонд не має права надавати позику, але така заборона не стосується венчурних фондів.

Активи інституту спільного інвестування, відповідно до п. 1 частини першої ст. 1 Закону № 5080,  –  це сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості та спеціальних майнових прав на них, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Частиною четвертою ст. 48 Закону № 5080 визначено, що до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов’язання, такі зобов’язання можуть бути оформлені договорами позики. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, за умови що не менш як 10 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи належить такому венчурному фонду.

Відповідно до частини першої ст. 63 Закону № 5080 КУА - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією. КУА здійснює управління активами інституту спільного інвестування.

Частиною четвертою ст. 63 Закону № 5080 зазначається, що КУА бере участь в управлінні діяльністю юридичної особи, акції (частки, паї) якої належать до складу активів інституту спільного інвестування, активами якого компанія управляє. При цьому, поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринках капіталу забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 5 частини другою ст. 64 Закону № 5080 встановлено, що КУА під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права, зокрема, надавати позику за рахунок активів інституту спільного інвестування. Однак, вказане обмеження діяльності КУА, не поширюються на діяльність КУА венчурного фонду (частина третя ст. 64 Закону № 5080).

Державне регулювання та контроль у сфері спільного інвестування здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до частини 7 п. 3 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1063/2011.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Кодекс.

Підпунктом 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що позика - це грошові кошти, які надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

При цьому, п. 65 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953 визначено, що фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи.

Надавач фінансових послуг - фінансова установа, а у випадках, прямо визначених спеціальними законами, - інша юридична особа або філія іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до цього Закону та спеціальних законів (п. 33 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953).

Частиною першою ст. 4 Закону № 1953 визначено види фінансових послуг. Так, до таких послуг відносяться:

1) страхування;

2) надання коштів та банківських металів у кредит;

3) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню;

4) фінансовий лізинг;

5) факторинг;

6) надання гарантій;

7) торгівля валютними цінностями;

8) фінансові платіжні послуги;

9) фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбаченої частиною другою статті 41 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Отже, законодавством визначений новий перелік фінансових послуг та надано нове визначення поняття «фінансова установа».

Таким чином, для цілей декларування до фінансових установ належать юридичні особи, які здійснюють діяльність у сфері надання фінансових послуг, зокрема на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором, надають одну чи декілька фінансових послуг відповідно до закону.

Видача ліцензії - надання права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг (певного виду фінансових послуг) на підставі відповідного рішення Регулятора та внесення відповідного запису про надавача фінансових послуг до Реєстру (п. 6 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953).

Регулятором визначено Національний банк України або Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначеним цим Законом (п. 47 частини першої ст. 1 розділу І Закону № 1953).

Частиною першою ст. 22 Закону № 1953 визначено, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг здійснюють:

1) щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених п. 9 частини першої ст. 4 цього Закону, та супровідних до них послуг - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

2) щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 - 8 частини першої ст. 4 Закону, та супровідних до них послуг - Національний банк України.

Отже, з питання належності інвестиційного фонду та КУА до фінансових установ, а також правомірності здійснення операцій із надання позики третім особам доцільно звернутись до Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях зі сплати відсотків за позиками, що надані резидентами.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування і, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, питання формування доходів і витрат інвестиційних фондів в бухгалтерському обліку, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Підпунктом 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу встановлено, що звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Для цілей цього підпункту під активами інституту спільного інвестування розуміється сформована (оплачена) за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, нерухомості (в тому числі у вигляді неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості та/або подільного об’єкта незавершеного будівництва), майнових прав, вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, доходи, отримані ІСІ за рахунок здійснення операцій з активами ІСІ звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).