Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.06.2024 р. № 3062/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Підприємець планує здійснювати свою діяльність з продажу товарів на території України. Розрахунок за проданий товар буде здійснюватись у готівковій формі, застосовуючи програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) та шляхом безготівкового перерахування на відкритий поточний банківський рахунок Підприємця.

При здійсненні безготівкових розрахунків Підприємець надаватиме покупцям реквізити його поточного банківського рахунку у форматі IBAN. Покупці, як фізичні особи, так і фізичні особи-підприємці, можуть обрати зручний для себе спосіб оплати за придбані товари, а саме: у касі банку, за допомогою ПТКС банку, за допомогою ПТКС небанківських фінансових установ, або через застосунки банків.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Підприємець звернувся до податкового органу
із запитанням щодо виникнення у нього обов’язку застосовувати ПРРО в описаній ситуації, а також щодо необхідності контролювати за допомого якого сервісу йому надійшли кошти та який транзитний банківський рахунок використав той чи інший банк або небанківська фінансова установа, за допомогою якої здійснюється переказ коштів на поточний рахунок Підприємця.

Перед наданням відповіді на поставлене податковому органу питання, звертаємо увагу Підприємця, що підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація, це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 статті 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації (наведення фактичних обставин).

Тобто, виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на податкові органи, вбачається, що саме платник податків, при оформленні звернення на отримання індивідуальної податкової консультації повинен зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та чітко визначати конкретні норми, щодо застосування яких платник просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм у платника виникли питання.

При цьому просте вказання на складність застосування Закону України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), не можна розцінювати як зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання такої індивідуальної податкової консультації.

Звертаємо увагу, що звернення Підприємця не містить:

– зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;

 

 

– визначення конкретних норм, щодо застосування яких Підприємець просить надати роз’яснення.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов’язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов’язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті межах, тобто, щодо вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування.

Для надання відповіді на питання слід зазначити, що правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265.

Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд з цим, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

З урахуванням наведеного вище, та як відповідь на питання, повідомляємо, що лише за умови надання покупцю для оплати за товар (послуги) реквізитів саме поточного рахунку Підприємця в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і покупець (споживач) самостійно здійснює оплату з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку (тому числі інтернет-банкінг), а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

Усі інші, описані у зверненні способи приймання оплати за товари, за загальним правилом потребують обов’язкового застосування РРО/ПРРО Підприємцем.

Щодо виникнення у Підприємця обов’язку контролювати за допомого якого сервісу йому надійшли кошти та який транзитний банківський рахунок використав той чи інший банк або небанківська фінансова установа, слід зауважити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Закон № 265 напряму не встановлює такого обов’язку для суб’єктів господарювання, водночас, таку інформацію слід враховувати під час проведення розрахунків за товари (послуги), оскільки її неврахування може призвести до порушення порядку проведення розрахунків, визначеного розділом ІІ Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.