Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.06.2024 р. № 3065/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо застосування податкового звітного періоду у 2024 році для подачі Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами та доповненнями) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ з 01.01.2023 по 19.02.2023 перебувало на загальній системі оподаткування, з 20.02.2023 по 31.07.2023 – на спрощеній системі оподаткування, 3 група з особливостями оподаткування, встановленими п. 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу та застосовувало ставку  2 відсотки від суми доходу, з 01.08.2023 по 30.09.2023 перебувало на спрощеній системі оподаткування – 3 група, ставка 3 відсотки від суми доходу, з 01.10.2023 по 31.12.2023 перебувало на спрощеній системі оподаткування за ставкою 5 відсотків, з 01.01.2024 перебуває на загальній системі оподаткування у зв’язку з перевищенням граничної суми доходу у 2023 році ( у періоді перебування на спрощеній системі оподаткування). Середньооблікова кількість штатних працівників на протязі 2023 року –­ 3 чоловіки.

 

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних  питань:

1. до якої категорії потрібно віднести ТОВ з 01.01.2024 для цілей визначення звітного (податкового) періоду з податку на прибуток, подання фінансової звітності – велике, середнє чи мале?
2. Чи потрібно ТОВ звітувати з податку на прибуток за I квартал 2024 року?
3. Який податковий (звітний) період з податку на прибуток застосовувати ТОВ у 2024 році – квартальний чи річний?

 

Щодо питання 1

Перш за все зазначаємо, що ДПС відповідно до положень п.п. 19¹.1.28               п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу, наділена правом надавати індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги виключно з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Кодексу великий платник податків – юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, крім митних платежів, за такий самий період перевищує еквівалент 1,5 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період.

Згідно  п. 64.7 ст. 64 Кодексу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків.

 Порядок формування Реєстру великих платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015  № 911, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2015 року за № 1395/27840.

Щодо сфери дії Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 996-XIV), то цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі – підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства (частина перша
ст. 2 Закону № 996-XIV).

Для цілей Закону № 996-XIV підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до таких категорій підприємств - мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств (абзац перший частини другої ст. 2 Закону № 996-XIV).

 При встановленні способів подання податкової звітності та фінансової звітності окремими платниками податків відповідно до п. 49.4 ст. 49 Кодексу платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155).

Фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого п. 46.2 ст. 46 Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів № 851 та № 2155 до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.

 При визначенні обов’язку подання платниками податків податкової та фінансової звітності до контролюючого органу в електронній формі застосовуються критерії, встановлені частиною другою ст. 2 Закону № 996-XIV.

Відповідно до частини другої ст. 2 Закону № 996-XIV великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів – понад 20 млн. євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – понад 40 млн. євро; середня кількість працівників – понад 250 осіб.

Середніми є підприємства, які не відповідають критеріям для малих підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів – до 20 млн. євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 40 млн. євро; середня кількість працівників – до 250 осіб.

Малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів – до 4 млн. євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 8 млн. євро; середня кількість працівників – до 50 осіб.

 Мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів – до 350 тис. євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 700 тис. євро; середня кількість працівників – до 10 осіб.

Новоутворені підприємства під час визначення відповідності критеріям застосовують показники на дату складання річної фінансової звітності.

 Щодо сфери дії Господарського кодексу України (далі – Господарський кодекс), то цей  Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (частина перша ст. 1 Господарського кодексу).

Поняття суб'єкта господарювання з окремим визначенням класифікаційних ознак щодо належності суб'єктів господарювання до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва встановлено ст. 55 Господарського кодексу.

Водночас зауважимо, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування державної політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (на підставі п. 1 Положення про Мінекономіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124).

Міністерство фінансів України (Мінфін) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну бюджетну політику, державну політику у сфері бухгалтерського обліку, як зазначено у п. 1 Положення про Мінфін, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 зі змінами та доповненнями.

На підставі викладеного вище у випадках, що не стосуються оподаткування, та, враховуючи різні сфери дії Господарського кодексу та Закону № 996-XIV, питання віднесення підприємств до суб’єктів малого підприємництва, мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва при застосуванні зазначених нормативно-правових актів належить до компетенції Мінекономіки та Мінфіну.

Щодо питання 2, 3

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п.137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

 Згідно з п.п. «а» п.п. 137.5 ст.137 Кодексу річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку, зокрема, платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році.

Платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення абзацу «а» п. 137.5
ст. 137 Кодексу.

Отже, платник податку на прибуток, який з 01.01.2024 перейшов з єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків на загальну систему оподаткування застосовує у 2024 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).