Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.06.2024 р. № 3068/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ФГ «» (далі – ФГ) щодо особливостей оподаткування мінімальним податковим зобов’язанням (далі – МПЗ) земельних ділянок, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ФГ є власником земельних ділянок, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення (вид цільового призначення 01.02 – для ведення фермерського господарства; 01.03 – для ведення особистого селянського господарства ).

ФГ розраховує загальне МПЗ у складі Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи вищевикладене, у ФГ виникли наступні питання:

        1.чи зазначаються у додатку з розрахунку МПЗ земельні ділянки з цільовим призначенням 01.02 – для ведення фермерського господарства, у складі яких угіддя під господарськими будівлями та дворами?

       2.чи зазначаються у додатку з розрахунку МПЗ земельні ділянки з цільовим призначенням 01.03 – для ведення особистого селянського господарства, у складі яких угіддя під господарськими будівлями та дворами?

       3.яку площу земельної ділянки потрібно відобразити в додатку з розрахунку МПЗ, якщо в складі є і угіддя під будівлями та дворами, і сільськогосподарські угіддя та яку нормативно-грошову оцінку застосовувати в даному випадку?

 

Щодо питань 1-3

Відповідно до частини першої та другої ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов'язання – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Особливості визначення загального МПЗ платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено
п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Розрахунок загального МПЗ здійснюється у додатку МПЗ до Декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами та  доповненнями) (далі  – Декларація) за звітний (податковий) рік та є її невід’ємною частиною, та подається у складі річної Декларації, навіть якщо базовим звітним періодом для платника податку є квартал.

МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена обчислюється за формулою, наведеною у п.п. 38¹.1.1 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, елементом якої є нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю.

МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена обчислюється за формулою, наведеною у п.п. 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, елементом якої є нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю.

Розрахована сума МПЗ щодо кожної земельної ділянки (сільськогосподарських угідь) відповідно до ст. 38¹ Кодексу зазначається у Додатку МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації.

Отже, ФГ, яке є платником податку на прибуток на загальних підставах та власником земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь категорії земель сільськогосподарського призначення (без зміни їх цільового призначення), повинно розраховувати та сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за такі ділянки відповідно до п.п. 38¹.1.1, 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу.

У разі, якщо ФГ має у власності земельні ділянки, віднесені до несільськогосподарських угідь, то такий платник податку на прибуток не повинен розраховувати та сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за такі земельні ділянки.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі - КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року  № 1051 (далі – Порядок 1051).

У разі невідповідності коду цільового призначення земель слід звернутися  до Державного земельного кадастру (далі – Кадастр).

Водночас зазначаємо, що відповідно до частини п'ятої ст. 5 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Для отримання інформації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (з урахуванням коефіцієнтів індексації) необхідно звертатися до територіальних підрозділів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр).

Згідно з частиною другою ст. 20 Закону № 1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Кадастру (частина третя ст. 23 Закону № 1378-IV).

Пунктом 4 Порядку № 1051, визначено, що ведення Кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).