Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.06.2024 р. № 3074/ІПК/99-00-07-05-02 ІПК

Індиві дуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненн я Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зве рненні Товариство повідомило, що між ним та нерезидентом укладено зовнішньоекономічний договір про закупівлю обладнання. Товариством на виконання договору пе рерахо вано нерезиденту кошти за обладнання, але нерезидент не здійснив поставку обладнання на територію України. Згідно з положеннями укладеного контракту за стосовується австрійське право, у зв’язку з чим Товариство звернулось до Віденського міжнародного арбітражного центру для передачі до Арбітражного суду позовної заяви про стягнення заборгованості з нерезидента. Водночас під час розгляду справи в Арбітражному суді встановлено, що стосовно нерезидента розпочато пр о цедуру банкрутства в Італії за італійським правом.

Також до звернення Товариство додало копію листа від Арбітражного суду від 03.04.2024.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати консультацію з таких питань:

1. Чи буде до Товариства застосовуватись пеня, виходячи із положень частини сьомої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), зважаючи на наявність судового рішення іноземного суду, яким включено і підтверджено кредиторську вимогу Товариства на суму здійсненої попередньої оплати, у процедурі банкрутства італійської  компанії?
2. Чи буде до Товариства застосовуватись пеня, виходячи із положень частини сьомої статті 13 Закону № 2473, у разі винесення рішення Віденським міжнародним арбітражним центром, яким задоволять декларативну позовну вимогу, про встановлення факту, що Товариство має право вимоги до італійської компанії на суму попередньої оплати за обладнання (а не про стягнення попередньої оплати з нерезидента)?
3. Чи буде до Товариства застосовуватись пеня, виходячи із положень частини сьомої статті 13 Закону № 2473, у разі винесення Віденським міжнародним арбітражним центром відповідного розпорядження, яким припинить арбітражне провадження, зважаючи на те, що вимога про стягнення попередньої оплати за обладнання підлягає розгляду лише у процедурі банкрутства італійської компанії, і така належним чином була заявлена у процедурі банкрутства?

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2473 питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду, регулюються виключно Законом № 2473.

Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що  Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати:

граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України;

мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів, починаючи з 05 квітня 2022 року, визначені в пункті 14² постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та становлять 180 календарних днів.

У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення попередньої оплати (частина третя статті 13 Закону № 2473).

Водночас частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі статтею 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п’ятою цієї статті (частина восьма статті 13 Закону № 2473).

Питання зупинення граничних строків та нарахування пені визначено частиною сьомою статті 13 Закону № 2473, а саме у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Щодо питання 1.

Рішення італійського суду, яким включено і підтверджено кредиторську вимогу Товариства на суму здійсненої попередньої оплати, у процедурі банкрутства італійської  компанії, не є підставою для зупинення граничних строків розрахунків та незастосування відповідальності, передбаченої частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473.

Щодо питання 2.

У разі винесення рішення Віденським міжнародним арбітражним центром, яким буде задоволено декларативну позовну вимогу, про встановлення факту, що Товариство має право вимоги до італійської компанії на суму попередньої оплати за обладнання, а не про задоволення позову про стягнення з нерезидента заборгованості, до Товариства може бути застосована відповідальність, передбачена частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473.

Щодо питання 3.

У разі винесення Віденським міжнародним арбітражним центром відповідного розпорядження, яким припинить арбітражне провадження, зважаючи на те, що вимога про стягнення попередньої оплати за обладнання підлягає розгляду лише у процедурі банкрутства італійської компанії, і така належним чином була заявлена у процедурі банкрутства, строк, встановлений відповідно до статті 13 Закону № 2473, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Водночас зазначаємо, що висновки щодо наявності факту порушення граничних строків розрахунків за імпортною операцією та підстав для нарахування пені згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473, можливо зробити лише за результатами проведеної документальної перевірки Товариства.

Індивідуальна по дат кова консультація має індивідуальний характер і може   використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).   

Ця індивідуальна податкова консультація діє до змін/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.