Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.06.2024 р. № 3082/ІПК/99-00-07-04-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова  служба України за результатами розгляду звернення  ФОП (далі – Підприємець), щодо надання індивідуальної податкової консультації,  керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення, Підприємець надає послуги в IT – сфері, на даний момент займається розробкою програмного забезпечення для власної платформи, на якій клієнти будуть мати можливість розміщувати дані, наприклад, публікації своїх власних курсів, презентації, тощо. Оплата послуг
(в контексті звернення) відбуватиметься на сайті за допомогою українських електронних платіжних систем, таких як __________ або міжнародних електронних платіжних систем __________ з подальшим виведенням коштів на поточний рахунок підприємця у національній валюті.

З метою уникнення невірного трактування норм законодавства в частині права встановленого пунктом 14 статті 9 Закону України від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) при наданні послуг через мережу Інтернет і отриманням оплат виключно за допомогою сервісів переказу коштів, Підприємець звернувся до контролюючого органу із наступними питаннями:

1. Чи потрапляє описана вище безготівкова операція за надані послуги, а саме: переказ  грошових коштів від клієнта – резидента за допомогою вищеназваних електронних платіжних систем, до розрахункових операцій у розумінні Закону № 265?

2. Чи повинен підприємець застосовувати РРО при проведенні вищеописаної операції у своїй підприємницькій діяльності, якщо його дохід у календарному році перевищить 1 млн. грн.?

 

Щодо питання 1

Правові засади застосування РРО та/або програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265.

Преамбулою Закону № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова
операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Звертаємо увагу, що в Україні існує дві форми розрахунків: готівкова та безготівкова.

Готівкові розрахунки (розрахунки готівкою) – це платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги).

Безготівкові розрахунки – це перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Тобто, безготівкові розрахунки – це узагальнююча назва розрахунків, що не пов’язанні з прийманням готівки.

Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265.

При цьому норми Закону № 265 надають право не застосовувати РРО/ПРРО  при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів (пункт 14 статті 9 Закону
№ 265).

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/СГ), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку/ НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/ НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/ НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем встановлює Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675). Цей Закон також визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Частиною другою статті 7 Закону № 675 встановлено, що продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.

Згідно зі статтею 8 Закону № 675 покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством. У випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач) повинен повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.

 У свою чергу платіжні сервіси призначені для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток. За своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі та не змінюють суті відносин, між продавцем і покупцем товарів (послуг), в межах виконання сторонами умов договору куплі-продажу.

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що описані вище безготівкові розрахунки за допомогою сервісів переказу коштів за надані послуги відносяться до розрахункових операцій у розумінні Закону № 265.

Зазначені у зверненні програмні продукти, за допомогою яких Підприємцем здійснюється приймання оплати за послуги, можуть бути віднесені до сервісів переказу коштів у розумінні пункту 14 статті 9 Закону
№ 265.

Проведення розрахунків за послуги через такі програмні продукти не потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО Підприємцем.

Поряд із цим, звертаємо увагу, що із аналізу синтаксичної конструкції, використаної законотворцем у пункті 14 статті 9 Закону № 265, вбачається, що норма щодо можливості незастосування РРО/ПРРО поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері надання послуг та розрахунки за надані послуги проводять «виключно» за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, а тому зазначена пільга втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.

Щодо питання 2

Відповідно до положень чинного законодавства України, починаючи із 01.01.2022, вичерпали свою дію норми щодо незастосування РРО або ПРРО, а тому суб’єкти господарювання (крім платників єдиного податку першої групи, що визначено Кодексом) при здійснені розрахунків зобов’язані застосовувати РРО або ПРРО на загальних підставах, за винятком випадків незастосування РРО/ПРРО визначених Законом № 265.

Застосування РРО/ПРРО з 01.01.2022 року не залежить від отриманого доходу Підприємцем.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.