Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.09.2024 р. № 4373/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкового обліку з податку на прибуток підприємств операції із збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю шляхом внесення додаткового капіталу без збільшення розміру статутного капіталу, і, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, товариство веде бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Товариство планує збільшити додатковий капітал за рахунок внеску засновника/учасника – нерезидента у грошовій формі, що перевищує статутний капітал, без рішення про зміну розміру статутного капіталу, який не підлягає поверненню.

Заявник запитує:

1. Чи дозволено формувати додатковий капітал товариства за рахунок додаткових внесків засновників – нерезидентів без зміни розміру частки учасника та статутного капіталу?

2. Чи включається до складу доходів товариства сума грошових коштів, отриманих від нерезидента – засновника у якості додаткового капіталу, що перевищує статутний капітал, без зміни часток у статутному капіталі та розміру статутного капіталу і не підлягає поверненню як додатковий капітал?

3. Чи будуть такі внески грошових коштів вважатися прибутком та чи призведуть до збільшення фінансового результату до оподаткування?

4. Чи виникнуть у товариства різниці для коригування фінансового результату до оподаткування на суму таких внесків?

5. Які виникають додатково податкові обов’язки?

Щодо питань 1-4

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Правові основи оподаткування прибутку підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX Кодексу

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування у разі внесення засновником додаткового капіталу без збільшення розміру статутного капіталу товариства.

Вказані операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій із внесення додаткового капіталу без збільшення розміру статутного капіталу товариства належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 5

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Кодексу встановлено, що ПДВ становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому товари – це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи викладене, операції із передачі особою – нерезидентом внесків у вигляді грошових коштів до додаткового капіталу товариства з обмеженою відповідальністю не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).