Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.09.2024 р. № 4364/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань з оподаткування ПДВ та акцизним податком при здійсненні операцій, пов’язаних із знищенням/псуванням товару внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, відповідно до митної декларації, оформленої у липні 2024 року, Товариством імпортовано бензин моторний неетильований (далі – Товар), при митному оформленні якого було сплачено ПДВ та акцизний податок.

Під час перевалки вантажу частина Товару була знищена в результаті пожежі, яка сталася внаслідок обстрілів (влучання вибухонебезпечного предмету), що засвідчено актом про пожежу.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи має право Товариство віднести до складу податкового кредиту у липні 2024 року та наступних звітних (податкових) періодах до повного погашення суми ПДВ, які були сплачені Товариством при митному оформленні Товару у частині, що була знищена (втрачена) в результаті зазначених вище обставин та чи достатньо для підтвердження такого права акту про пожежу та товарно-транспортних накладних на знищений вантаж;

2) чи має право Товариство відкоригувати податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку при митному оформленні Товару за митною декларацією з метою повернення таких коштів на рахунок у банку або зарахування в якості переплати, для придбання наступних партій товару або на інший податок, та яким чином це можливо зробити?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України – сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України (підпункт 14.1.21¹ пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Щодо питання 1

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V ПКУ.

Пунктом 198.1 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України – дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними / виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в негосподарській діяльності платника податку.

Пунктом 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ передбачено, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника
податку, зокрема, товари, придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.

До наведених у пункті 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ операцій норми пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ не застосовуються.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає включення до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні та/або ввезенні на митну територію України товарів, незалежно від того, для використання в яких операціях придбані такі товари (у тому числі для використання в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності).

Разом з тим необхідно враховувати норми пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ, яким з метою формування податкового кредиту операції з придбання або виготовлення товарів та послуг та операції з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України визначено як окремі типи операцій.

При цьому пункт 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ не містить положень щодо застосування норм зазначеного пункту до товарів, які були ввезені на митну територію України.

Таким чином, платник податку має право включити до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду суми ПДВ, сплачені при ввезенні товарів на митну територію України (в тому числі якщо такі товари у подальшому були знищені (втрачені) під час дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану) на підставі належним чином оформлених митних декларацій, які підтверджують сплату ПДВ до бюджету.

Водночас, якщо такі ввезені товари, за якими суми податку були включені до складу податкового кредиту, призначаються для використання або починають використовуватися, в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності, то у платника податку виникає обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування акцизним податком встановлено розділом VІ та підрозділом 5 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 216.4 статті 216 розділу VІ ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з акцизного податку у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Згідно із підпунктом 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 розділу VІ ПКУ податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, під час митного оформлення здійснюється контролюючими органами (пункт 224.2 статті 224 розділу VІ ПКУ).

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 розділу VІ ПКУ контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, ПДВ, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв’язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи).

Згідно з класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» із змінами, акцизний податок з ввезеного на митну територію України пального обліковується за кодом бюджетної класифікації 14031900.

Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» із змінами) справляння надходжень до бюджету за кодом бюджетної класифікації 14031900 здійснює Державна митна служба.

Отже, питання щодо можливості коригування податкового зобов’язання з акцизного податку, сплаченого при ввезенні пального на митну територію України, належить до компетенції Державної митної служби.

З питань визначення, відображення у первинних документах та документального підтвердження знищення, зруйнування, викрадення матеріальних активів внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану, а також правильності відображення у бухгалтерському обліку та бухгалтерській звітності отриманих при цьому збитків, Товариству доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).