Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.09.2024 р. № 4354/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків – фізична особа – підприємець повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи, здійснює діяльність за КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Для належної організації своєї діяльності фізична особа – підприємець (партнер, замовник) планує укласти з Компанією (агент, товариство) Договір про надання послуг (далі – Договір), предметом якого будуть агентські послуги Компанії у сприянні фізичній особі – підприємцю в укладенні договорів з клієнтами щодо придбання товарів фізичною особою – підприємцем. Таке сприяння надаватиметься Компанію (агентом) за допомогою платформи – додатку в мережі Інтернет.

У Договорі між фізичною особою – підприємцем та Компанією також встановлено порядок розрахунків, який передбачає, що Компанія повертає Партнеру (фізична особа – підприємець) всю вартість замовлених користувачами Додатку Товарів після вирахування Винагороди.

Тобто, Договір не передбачає виникнення зобов’язання у фізичної особи – підприємця перерахувати грошові кошти на користь Компанії у визначений договором строк, оскільки Компанія повертає Партнеру (фізична особа – підприємець) всю вартість замовлених користувачами Додатку Товарів після вирахування Винагороди.

Вказані кошти перераховуються на банківський рахунок фізичної особи – підприємця, що не потребує застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи включається до складу доходу фізичної особи – підприємця, який перебуває на єдиному податку, вся суму грошових коштів (в тому числі і винагорода, яка вирахувана посередником з коштів, отриманих для замовника)?

2. Чи не суперечить вимогам Кодексу самостійне утримання агентом належної йому винагороди з отриманих від покупців фізичних осіб – підприємців коштів, умовам перебування фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування?

3. Чи виникає у фізичної особи – підприємця згідно Закону № 265 обов’язок проведення розрахунків за господарськими операціями з агентом у безготівковій формі (зокрема, на поточний рахунок фізичної особи – підприємця у форматі IBAN) через реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій?

Щодо першого – другого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1
розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента)
(п. 292.4ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання регламентуються главою 31 (ст. ст. 295 – 305) Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Згідно зі ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Згідно зі ст. 301 ГКУ відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Зважаючи на викладене, за агентським договором клієнт за надані послуги розраховується безпосередньо з суб’єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, а комерційний агент отримує винагороду за надання посередницьких послуг виключно від вказаного суб’єкта господарювання.

При цьому самостійне утримання агентом належної йому винагороди з отриманих від покупців коштів не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Водночас, якщо на підставі зазначеного договору відбувається погашення заборгованості між агентом та довірителем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових, що позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

Одночасно зауважуємо, що у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4
п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Щодо третього питання.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (далі –
Закон № 265).

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єктів господарювання, які чітко визначені законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Звертаємо увагу, що наведений у Вашому зверненні висновок стосовно відсутності у фізичної особи – підприємця обов’язку застосування РРО/ПРРО у разі здійснення розрахунків з Компанією (агентом, товариством) (далі – Компанія ) в безготівковій формі – є невідповідним.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено ст. 3 Закону № 265.

Таким чином, незважаючи, що в наведених у Вашому зверненні обставинах, безпосередньо у відносинах фізичної особи – підприємця та Компанії, які відбуваються в межах цивільно – правового договору і не відносяться до сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, відсутні підстави для застосування РРО/ПРРО.

Водночас це не звільняє фізичну особу – підприємця від обов’язку виконати свої зобов’язання перед покупцем в межах договору купівлі-продажу щодо надання/надсилання такому покупцю відповідного розрахункового документа встановленої форми та змісту (чек з РРО/ПРРО), як підтвердження передачі права власності на придбані товари.

Надавати/надсилати окремий чек Компанії, яка переказує кошти у спосіб наведений у зверненні, не потрібно.

Згідно з абзацом третім п. 11 ст. 8 Закону Українивід 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.