Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення дочірнього підприємства «» (далі – Підприємство)
від № (вх. ДПС № від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до тексту звернення, Підприємство здійснює діяльність у сфері торгівлі, робіт та послуг з наданням для оплати реквізитів свого поточного рахунку у форматі IBAN.
Враховуючи викладене вище, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань необхідності та наявності обов’язку Підприємства застосовувати РРО та/або ПРРО у разі оплати клієнтом (платником) за товари, роботи чи послуги, за реквізитами поточного рахунку, що відбувається за допомогою:
системи дистанційного банківського обслуговування Інтернет-банкінгу Приват-24 (у тому числі її мобільною версією) загалом;
зазначеного сервісу формування платіжних доручень «QR-код» із передачею через цей сервіс реквізитів банківського рахунку у форматі IBAN зокрема.
Перед наданням відповіді на поставлене податковому органу питання, звертаємо увагу Підприємства, що підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація, це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Пунктом 52.1 статті 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин).
При цьому цитування Заяви про приєднання до публічних Умов та правил надання послуги «Приймання платежів» з АТ КБ «ПриватБанк», а також посилання на численні роз’яснення ДПС, наданні іншим платникам податків, не відображають такої необхідності.
Водночас, наведених фактичних обставин достатньо для надання допомоги контролюючим органом з питань практичного застосування норм податкового та іншого законодавства у вигляді індивідуальної податкової консультації.
Згідно з підпунктом 4 пункту 5 розділу І Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 28.05.2020 № 68
(далі – Правила) QR-код – матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкого та безпомилкового передавання реквізитів операції переказу коштів.
Пунктом 8 розділу II Правил визначено, що елементи даних QR –коду, стандарти кодування кириличних символів, особливості кодування даних і приклади QR-кодів для версії формату 001 та формату 002 наведені у
додатках 1,2 до цих Правил.
Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку (далі-застосунок), спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні)
(пункт 18 розділу V Правил).
Відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України від 30.06.2021 № 1591 «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) електронний платіжний засіб – це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання. (далі – Закон № 265).
Звертаємо увагу, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.
Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.
До таких винятків належать, зокрема, встановленні пунктами 2 та 14
статті 9 Закону № 265, відповідно до яких, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються:
– у випадку здійснення розрахунків за товари, роботи та послуги за допомогою банківських операцій;
– окремо за послуги при здійсненні розрахунків за них у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, відповідно.
Таким чином, у відповідь на питання слід зазначити, що у разі надання Підприємством покупцю (споживачу) для оплати за товар (роботи, послуги) реквізитів свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ,
ДСТУ-Н 7167:2010, і самостійного здійснення оплати покупцем (споживачем) з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, зокрема, Інтернет – банкінг, а також у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку), то у такому випадку, хоча такі операції і мають ознаки розрахункових, застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів (робіт, послуг) буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.
При цьому зазначене право втрачається у випадку приймання оплати за товар (роботи, послуги) у спосіб, відмінний від зазначеного в пункті 2 статті 9
Закону № 265.
Також, Підприємство не зобов’язане застосовувати РРО/ПРРО у разі оплати товарів (робіт, послуг), яка здійснюється за допомогою QR-коду, як масиву даних, в якому закодовані реквізити поточного рахунку такого Підприємства у форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, у спосіб описаний у зверненні.
При цьому, у разі здійснення розрахунків за допомогою QR-коду, в якому закодовані реквізити для оплати товарів (робіт), будь-якого електронного платіжного засобу Підприємства, застосування РРО/ПРРО у такому випадку буде обов’язковим.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |