Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.09.2024 р. № 4492/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо нарахування податкових зобов’язань та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство веде облік запасів за методом середньозваженої собівартості та не веде партійний облік таких запасів. Сировина враховується на балансі за первісною вартістю, а при відпуску у виробництво її оцінка здійснюється за методом середньозваженої собівартості. Залишки сировини також обліковуються за середньозваженою собівартістю.

Товариство має намір реалізувати залишки сировини за договірною вартістю, яка дорівнюватиме середньозваженій собівартості такої сировини із додаванням націнки.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи виникає у даному випадку обов’язок нарахування ПДВ згідно з абзацом другим пункту 188.1 статті 188 ПКУ, якщо договірна ціна продажу товару (сировини) вища, ніж середньозважена вартість, але нижча, ніж остання ціна закупівлі?;

2) чи повинна у даному випадку ціна продажу бути вищою за ціну останньої закупівлі?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України  від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Згідно з частиною другою статті 8 розділу III Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (частина третя статті 8 розділу III Закону № 996).

При цьому підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій (частина п’ята статті 8 розділу III Закону № 996).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів − виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку − продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307), зокрема, передбачено, що у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні:

одну − на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання,

іншу − на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє,

Щодо питання 1

При здійсненні операцій з постачання товарів податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, а саме виходячи з договірної вартості таких товарів, яка не може бути нижче ціни придбання таких товарів.

З метою визначення бази оподаткування ПДВ за операціями з постачання товарів враховується ціна придбання таких товарів, вказана у первинних документах, які засвідчують факт їх придбання.

Врахування середньозваженої собівартості товарів при визначенні за операціями з їх постачання бази оподаткування ПДВ, зокрема, відповідно до абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПКУ, нормами ПКУ не передбачено.

Якщо товари постачаються за ціною (договірною вартістю), нижчою ніж ціна придбання таких товарів, платник податку повинен за операцією з постачання таких товарів скласти дві податкові накладні у порядку, визначеному пунктом 15
Порядку № 1307 (одну – виходячи з договірної вартості, другу – виходячи з перевищення вартості придбання над договірною вартістю таких товарів).

Водночас ДПС зазначає, що нормами ПКУ та інших нормативно-правових актів, які регламентують питання оподаткування ПДВ, не встановлено залежність їх застосування від особливостей ведення платником податку бухгалтерського (товарного) обліку.

 

 

Щодо питання 2

Врегулювання питань ведення платниками податку господарської діяльності (у тому числі щодо визначення ціни товару при здійсненні операцій з його постачання) не належить до компетенції ДПС.

Згідно з нормами чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).