Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.09.2024 р. № 4495/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння плати за землю (далі – Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником споруди (далі – Об’єкт), розташованої на земельній ділянці, права (право власності, користування або оренди) на яку Товариством не оформлено (далі − Ділянка).

Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства, просить надати роз’яснення з якої дати виникає податковий обов’язок зі справляння Плати за Ділянку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України) користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Підстави для нарахування плати за землю визначено нормами ст.ст. 286 та 288 Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта. При цьому документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт (ч. 1, 4, 7 ст. 120 Земельного кодексу України).

Отже, за наявності однієї з підстав, визначених п. 286.1 ст. 286 Кодексу, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, у Товариства як власника Об’єкта виникає обов’язок для самостійного обчислення податкових зобов’язань із земельного податку за Ділянку.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передати у власність або користування земельні ділянки, з питань приведення у відповідність до вимог земельного законодавства землевпорядну документацію щодо Ділянки та оформлення відповідного права користування Ділянкою.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.