X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.06.2017 р. № 846/ІПК/15-32-12-01-14

Щодо легалізації довідки про підтвердження статусу податкового резидента Китайської Народної Республіки.

Законом України від 12.07.1996 року № 342/96-ВР ратифіковано Угоду між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (далі - Угода).

Порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до положень п. 103.2 статті 103 Кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5 статті 103 Кодексу).

Довідку про підтвердження статусу податкового резидента для цілей застосування угод про уникнення подвійного оподаткування як компетентний орган мають право видавати у Китаї регіональні податкові служби за місцем реєстрації податкового резидента.

Пунктом 103.5 статті 103 Кодексу передбачено обов’язкову процедуру легалізації довідки про статус податкового резидента країни, з якою укладено міжнародний договір. При цьому пунктом 3.2 статті 3 Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

22 грудня 2003 року для України набрала чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Конвенція).

Офіційні документи, які будуть використовуватись на території держав - учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом "Apostille" (далі - апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був

складений документ. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Дія Конвенції стосовно Китайської Народної Республіки поширюється лише на спеціальні адміністративні райони Гонконг та Макао. При цьому вважаємо за доцільне зазначити, що дія Угоди не поширюється на території з окремим законодавчим полем, які мають самостійну податкову систему, і на які не розповсюджуються закони Китайської Народної Республіки стосовно оподаткування. До таких територій, зокрема, відносяться Гонконг та Макао.

Таким чином, для цілей застосування Угоди довідки про підтвердження податкового резидентства Китайської Народної Республіки підлягають процедурі консульської легалізації.

Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 року, міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 за № 535/6823 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.2 Інструкції встановлено, що консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ. При цьому, пунктом 3.1 Інструкції визначено, що під офіційним документом слід розуміти письмове підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов’язує виникнення, зміну або припинення прав і обов’язків фізичних або юридичних осіб.