Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.09.2024 р. № 4532/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення фізичної
особи – підприємця … (далі – Підприємець) … про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Підприємець перебуває на загальній системі оподаткування,здійснює продаж продуктів харчування, підакцизних товарів (пиво та тютюнові вироби) у торговому кіоску площею 7,3 м²  у населеному пункті з чисельністю населення більше 20 тис. чоловік.Підприємцем організовано здійснення безготівкових  розрахунків за допомогою QR-коду, в якому закодовані повні реквізити рахунку у форматі IBANсуб’єкта господарювання. Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку. Кошти за реалізований товар надходять безпосередньо на розрахунковий рахунок Підприємця.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків Підприємець звернувся до податкового органу із запитаннями:

1. Чи є в Підприємцяобов’язок встановлювати платіжний термінал (РОS-термінал) для приймання карток для оплати за товар на виконання вимоги статті 38 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591)?
2. Чи потрібно створювати фіскальний касовий чек (далі – ФКЧ) через реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) у разі здійснення безготівкових розрахунків за допомогою QR-коду? Яку форму оплати вказувати у ФКЧ у разі здійснення розрахунків за допомогою QR-коду?

Звертаємо увагу, що за визначеннями, наведеними у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022  № 162:

платіжний рахунок – рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

Тобто, розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Підприємець відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

Щодо питання 1

Відповідно до пункту 89 частини 1 статті 1 Закону № 1591, торговець –суб’єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі.

Частиною 28 статті 38 Закону № 1591 визначено, що торговцізобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.

Разом з цим, торговцям забороняється у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої цієї статті (пункт 1 частини 29 статті 38 Закону № 1591).

Також, підпунктом 2 пункту 1 постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» встановлено, що з 1 січня 2024 -торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 тис. осіб, повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).

Враховуючи викладене вище, як відповідь на питання 1 повідомляємо, що Підприємець при продажу товарів повинен забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків, у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів з використанням платіжного терміналу (POS-терміналу).

Щодо питання 2

Згідно з підпунктом 4 пункту 5 розділу І Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 28.05.2020 № 68
(далі – Правила), QR-код – це матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкого та безпомилкового передавання реквізитів операції переказу коштів.

Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку (далі – застосунок), спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні) (пункт 18 розділу V Правил).

Відповідно до пункту 13 статті 1 Закону № 1591, електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року                        № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Преамбулою Закону № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дії, що встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема, встановлені пунктом 2 статті 9 Закону № 265, відповідно до якого РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються у випадку здійснення розрахунків за товари, роботи та послуги за допомогою банківських операцій.

Враховуючи вищезазначене, як відповідь на питання 2, повідомляємо, що Підприємець не зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО у разі оплати товарів (робіт, послуг), яка здійснюється за допомогоюQR-коду,  в якому закодовані реквізити поточного рахунку такого Підприємця у форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, у спосіб описаний у зверненні.

При цьому, у разі здійснення розрахунків за допомогою QR-коду, в якому закодовані реквізити для оплати товарів (робіт, послуг) будь-якого електронного платіжного засобу Підприємця, застосування РРО/ПРРО у такому випадку буде обов’язковим, а фіскальний касовий чек повинен відображати форму оплати «Безготівкова».

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.