Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.09.2024 р. № 4545/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні зазначив, що в межах своїх повноважень та за рахунок власних коштів надає безоплатне житло декільком працівникам за місцем основної діяльності ТОВ з метою виконання ними своїх службових обов’язків.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи є вартість орендованої плати за орендовану квартиру податковим благом та базою для розрахунку податку на доходи фізичних осіб та військового збору для працівників ТОВ?

2. Чи є вартість орендної плати за орендовану квартиру базою для розрахунку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування
(далі – єдиний внесок) для працівників ТОВ?

3. Чи виникають у ТОВ податкові зобов’язання для цілей оподаткування ПДВ операцій з безоплатного надання оренди житла працівникові?

Відповідно до пп. 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установленіКодексом та законами з питаньмитноїсправи, застосовуютьсявиключно для регулюваннявідносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разіякщопоняття, терміни, правила та положенняіншихактівсуперечатьпоняттям, термінам, правилам та положеннямКодексу, для регулюваннявідносиноподаткуваннязастосовуютьсяпоняття, терміни, правила та положенняКодексу.Іншітерміни, щозастосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленомуіншими законами.

Відповідно до ст. 813 Цивільного кодексу України сторонами
удоговорі найму житламожуть бути фізичні та юридичні особи. Якщонаймачем є юридична особа, вона можевикористовуватижитлолише для проживання у ньомуфізичнихосіб.

Щодо питання першого

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно із п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу «Перехідні положення» передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4
п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Разом з цим перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2
ст. 164 Кодексу, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у виглядівартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу(п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу та військовий збір за ставкою, встановленою п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене,якщо юридична особа (роботодавець) з метою виконання фізичною особою – працівником трудової функції орендує для такого працівника нерухоме майно (квартиру) та за власний рахунок сплачує орендну плату, то дохід у вигляді вартості безоплатно отриманої послуги
з оренди нерухомого майна, яка складається з суми орендної плати, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Щодо питання другого

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»
(далі – Закон № 108), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Статтею 2 Закону № 108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464 (частина четверта ст. 8 Закону № 2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу 2Інструкції № 5 інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат та відповідно є базою нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, дохід у вигляді вартості оренди житла працівникам за рахунок роботодавця відноситься до складу заробітної плати,
а отже є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо питання третього

Правовіосновиоподаткування ПДВ встановленорозділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідніположення» Кодексу.

Згідно з пп. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексуоб’єктомоподаткування ПДВ є операціїплатників ПДВ з постачаннятоварів/послуг, місцепостачання
якихвідповідно до ст. 186 КодексурозташованенамитнійтериторіїУкраїни.

Підпостачаннямпослугрозуміється будь-яка операція, що не є постачаннямтоварів, чиіншаоперація з передачі права на об'єкти права інтелектуальноївласності та іншінематеріальніактивичинаданняіншихмайнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальноївласності,
а такожнаданняпослуг, щоспоживаються в процесівчиненняпевноїдії
абопровадженняпевноїдіяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачаннямпослуг, зокрема є постачанняпослугіншійособі на безоплатнійоснові (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Продаж результатівробіт (послуг) – будь-якіопераціїгосподарського, цивільно-правового характеру з виконанняробіт, наданняпослуг, надання права на користуванняаборозпоряджання товарами, у тому числінематеріальними активами та іншимиоб'єктамивласності, що не є товарами, за умовикомпенсаціїїхвартості, а такожоперації з безоплатногонаданнярезультатівробіт (послуг) (п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткуванняоперацій з постачаннятоварів/послугвизначаєтьсявиходячи з їхдоговірноївартості з урахуваннямзагальнодержавнихподатків та зборів (крім акцизного податку, якийнараховуєтьсявідповідно до пп. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язковедержавнепенсійнестрахування, щосправляється з вартостіпослугстільниковогорухомогозв'язку, податку на доданувартість та акцизного податку на спирт етиловий, щовикористовуєтьсявиробниками – суб’єктамигосподарювання для виробництвалікарськихзасобів, у тому числікомпонентівкрові і вироблених з них препаратів (крімлікарськихзасобів у виглядібальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткуванняоперацій з постачаннятоварів/послуг
не може бути нижчецінипридбання таких товарів/послуг, база оподаткуванняоперацій з постачаннясамостійновиготовленихтоварів/послуг не може бути нижчезвичайнихцін, а база оподаткуванняоперацій з постачаннянеоборотнихактивів не може бути нижчебалансової (залишкової) вартості за данимибухгалтерськогообліку, щосклалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягомякогоздійснюютьсятакіоперації (у разівідсутностіоблікунеоборотнихактивів – виходячиіззвичайноїціни).

Згідно з пп. 201.1 та 201.10 ст. 201 розділуVКодексу при здійсненніоперацій з постачаннятоварів/послуг на дату виникненняподатковихзобов’язаньплатникподаткузобов'язанийскластиподатковунакладну
в електроннійформі з використаннямкваліфікованогоелектронногопідписуабоудосконаленогоелектронногопідпису, щобазується на кваліфікованомусертифікатіелектронногопідпису, уповноваженоїплатником особи відповідно до законуУкраїнивід 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електроннуідентифікацію та електроннідовірчіпослуги», зізмінамита доповненнями,
та зареєструватиїї в Єдиномуреєстріподатковихнакладних у встановлені Кодексомтерміни.

Враховуючивикладене, згідно з ст. 185 Кодексуопераціяплатника ПДВ
з безоплатногопостачаннятоварів/послуг є об’єктомоподаткування ПДВ.

Таким чином, при здійсненніТОВоперацій з постачанняпослугізнадання у безоплатнекористуванняжитласвоїмпрацівникам, ТОВ повинно нарахувати

податковізобов’язання з ПДВ виходячи з базиоподаткування, визначеноївідповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.