Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України розглянула звернення
щодовідображення в обліку витрат на проведення безоплатного гарантійного ремонту, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні,Товариствоздійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автомобілів.
Враховуючи вищезазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи може підприємство на підставі договору провести безоплатний гарантійний ремонт автотранспортного засобу юридичної особи та включити витрати на проведення такого ремонту до складу податкових, якщо ремонт проводиться у строки, визначені для гарантійного ремонту?
2. Який має бути перелік первинних документів при гарантійному ремонті автотранспортного засобу для підтвердження такої господарської операції?
3. При формуванні суми гарантійного забезпечення більш правомірним буде розрахунок у відсотках до чистого доходу за рік чи встановлення певної фіксованої суми гарантійного забезпечення?
4. Як вплине гарантійне забезпечення на формування фінансового результату підприємства?
5. Чи вірним є твердження з приводу обліку ПДВ за гарантійними зобов’язаннями, якщо такі зобов’язання відносяться до господарської діяльності підприємства:
- операція із гарантійного ремонту відноситься до операцій з постачання послуг базою оподаткування якої є звичайна (ринкова) ціна таких послуг. Якщо неможливо визначити ринкову ціну таких послуг, то чи можна прийняти за базу оподаткування суму витрат на проведення ремонту;
- при гарантійному ремонті складаються дві податкові накладні, одна з яких на платника із типом невидачі платнику 02, друга на перевищення бази оподаткування над договірною ціною?
Щодо питань 1, 2, 3, 4.
Слід зазначити, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023).
Відповідно до частини першої ст. 8 Закону № 1023 у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2023 № 1251 затверджено Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, яким визначено механізм взаємодії між споживачами, виробниками технічно складних побутових товарів (далі - товари), продавцями, сервісними центрами під час здійснення гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів (далі – Порядок).
Пунктом 2 Порядку визначено, що сервісний центр - суб'єкт господарювання, що виконує роботи з гарантійного ремонту (обслуговування) та/або здійснює гарантійну заміну товарів відповідно до договору з виробником, або представництво чи філія, утворені виробником з цією метою.
Відповідно до п. 3 Порядку виробник (продавець) виконує гарантійні зобов'язання щодо товару, зокрема передбачені рекламою, шляхом здійснення безоплатного ремонту або заміни товару протягом гарантійного строку відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Гарантійне обслуговування полягає у тому, що виробник (продавець, сервісний центр) протягом гарантійного строку в разі виявлення недоліку товару, який виник з вини його виробника (продавця), зобов'язується організувати гарантійний ремонт товару, який здійснюється за зверненням споживача безоплатно.
Взаємовідносини між виробниками, продавцями та сервісними центрами визначаються відповідними договорами.
Слід зазначити, що Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, міститься у додатку Порядку, який включає, зокрема, транспортні засоби.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996).
Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до ст. 4 Закону № 996 одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, є:
повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
нарахування – доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Отже, первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми проведеного безоплатного гарантійного ремонту автотранспортного засобу юридичної особи – резидента.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формування фінансового результату до оподаткування та відповідно та об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону№ 996).
Отже, питання порядку відображення в бухгалтерському обліку та підтвердження первинними документами операцій з безоплатного гарантійного ремонту автотранспортного засобу юридичної особи, а також щодо формування гарантійного забезпечення, належить до компетенції Міністерства фінансів України.
Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186, у тому числі операції з безоплатної передачі.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню) (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ).
Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:
товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу.
Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку –продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).
Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307) передбачено, що у разі постачання товарів/послуг, крім постачання товарів, базою оподаткування для яких встановлено максимальні роздрібні ціни, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.
У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 Порядку № 1307 (15 – Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Кодексу, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
Таким чином, операція з безоплатної передачі товарів/послуг платником ПДВ згідно зі ст. 185 Кодексу є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування ПДВ при здійсненні якої визначається за правилами, встановленими п. 188.1 ст. 188 Кодексу.
У разі якщо вартість безоплатно переданих товарів та наданих послуг включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг та компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ, то такі товари/послуги вважаються використаними в оподатковуваних операціях, а тому передача/надання вказаних товарів/послуг не розглядається як окрема операція з постачання (у тому числі з безоплатного постачання) товарів/послуг, яка підлягає оподаткуванню ПДВ.
У разі якщо вартість безоплатно переданих товарів та наданих послуг не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг, то така передача/надання товарів/послуг розглядається як операція з безоплатного постачання товарів/послуг, яка є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної п.188.1 ст. 188 Кодексу. За такою операцією платник податку зобов'язаний скласти дві податкові накладні (одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною) та зареєструвати їх в ЄРПН).
У такому випадку операція з безоплатного надання Товариством послуг з гарантійного ремонту автотранспортних засобів згідно зі ст. 185 Кодексу є об'єктом оподаткування ПДВ. При здійсненні такої операції база оподаткування визначається за правилами, встановленими п. 188.1 ст. 188 Кодексу, та складаються дві податкові накладні (якщо вартість наданих послуг не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг):
одна – виходячи з фактичної ціни постачання,
друга – виходячи з перевищення звичайної ціни такої послуги над фактичною ціною її постачання.
У податковій накладній, складеній на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, у графі 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги або максимальна роздрібна ціна товарів без урахування ПДВ) та у графі 10 (Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ) зазначається «0», графа 11 (сума ПДВ) не заповнюється. Інші графи такої податкової накладної заповнюються в загальному порядку.
У податковій накладній, яка складена на суму перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 Порядку № 1307. Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, Товариство зазначає власні дані.
У разі складання податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у п. 15 Порядку № 1307, у графі 2 також зазначається «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно статей 188 і 189 Кодексу, над фактичною ціною постачання» (п. 16 Порядку № 1307).
У графі 7 такої податкової накладної зазначається ціна постачання одиниці товарів/послуг без урахування ПДВ, розрахована виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною, тобто для даної ситуації – звичайна ціна, у графі 10 відповідно сума перевищення обсягу постачання (база без урахування ПДВ (тобто обсяги придбання/виготовлення)), у графі 11 - сума ПДВ.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |