Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.09.2024 р. № 4640/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питаньправомірності визнання/не визнанняоперацій звідступлення права вимоги контрольованими у відповідності до статті 39 розділу IПодаткового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІКодексу, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що з метою реалізації продукції власного виробництва згідно з контрактом купівлі – продажу здійснював її постачання (експорт) на користь юридичної особи – резидента Румунії (далі – нерезидент), яка не є пов’язаною особою, не зареєстрована на території  держав, включених до переліку держав, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 та не має організаційно – правову форму, що міститься у переліку, які затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року № 480. 

Річний дохід платника податків від будь – якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень. Обсяг здійснених поставок на адресу нерезидента складає менше 10 мільйонів гривень.

Нерезидент після отримання продукції не здійснив оплату за неї, в результаті чого у платника податків виникла дебіторська заборгованість. З метою погашення заборгованості платник податків уклав договір відступлення права вимоги (договір цесії) з пов’язаною особою – нерезидентом, на підставі якого  пов’язана особа – нерезидент придбав у платника податків право вимоги боргу до нерезидента. За зазначеним договором цесії платник податків відступив пов’язаній особі – нерезиденту право вимоги грошового боргу до нерезидента. Відступлення права вимоги відбулось за номіналом, тобто за відступлене майнове право пов’язана особа – нерезидент взяла зобов’язання здійснити оплату в сумі, що є рівною сумі заборгованості, право вимоги якої було передано за договором цесії. Договір відступлення права вимоги не передбачав надання будь – якої винагороди або дисконтів пов’язаній особі – нерезиденту. Оплата вартості за номіналом відступленого права вимоги була здійснена пов’язаною особою – нерезидентом на користь платника податків в повному обсязі.

Крім того, у 2024 році платником податків був здійснений продаж продукції (експортні операції) пов’язаній особі – нерезиденту на суму більшу 53 мільйонів гривень та придбання (імпортні операції) продукції у пов’язаної особи – нерезидента на суму 1,6 мільйонів гривень.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи вірно розуміє платник податку, що  операції з відступлення права вимоги пов’язаній особі – нерезиденту щодо отримання грошової заборгованості за операціями з постачання (експорту) на користь нерезидента продукції, якщо договір відступлення права вимоги не передбачає винагороду за отриману заборгованість та остання в повній сумі згодом перераховується на розрахунковий рахунок платника податків, не є контрольованою операцією та не підлягає відображення у Звіті про контрольовані операції (далі – Звіт)?
2. Чи має бути відображена у Звіті за 2024 рік господарська операція придбання (імпорт) продукції у пов’язаної особи – нерезидента на суму 1,6 мільйонів гривень?

Платник податків зазначає, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультаціїполягає у однозначному розумінні щодо правильного формування та виконання податкових зобов’язань.

Щодо питань 1–2

Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті –платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами –нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а»–«в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими;

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті –платників податку на особливих умовах –на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, але не виключно:

а) операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

б) операції з придбання (продажу) послуг;

в) операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;

г) фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

ґ) операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів;

д) операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні;

е) операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов’язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку.

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39розділу I Кодексу господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу відступлення права вимоги –операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої та п’ятої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 № 290 (далі – 5 НП(С)БО 15), дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається за умов, зокрема, якщо покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 № 73 (далі – НП(С)БО 1),   витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318 (далі – НП(С)БО 16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Пунктом 7 НП(С)БО 16 визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 розділу I Кодексу платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, Звіт.

Форма та Порядок складання Звіту затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 18 січня 2016 року № 8 із подальшими змінами та доповненнями.

Враховуючи викладене у разі, якщо операціяз відступлення права вимоги пов’язаній особі – нерезиденту щодо отримання грошової заборгованості за операціями з постачання (експорту) на користь нерезидента продукціївпливає на фінансовий результат до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку та  відповідно на об’єкт оподаткування податком на прибуток платника податків, то згідно з підпунктом 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу така операція  є контрольованою.

Абзац другий підпункт 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39  розділу I Кодексу не виокремлює господарськи операції за їх видом, істотною умовою цього підпункту є загальний вартісний критерій контрольованих операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку. А отже, враховуючи надану у зверненні інформацію, обсяг господарських операцій платника податків (експортно – імпортні) з пов’язаною особою – нерезидентом перевищують 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) та відповідно підлягають відображенню у Звіті.

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно визнання операцій контрольованими має розглядатись з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувалися.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).