Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДНIПРОПЕТРОВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.06.2017 р. № 864/ІПК/04-36-12-01-16

щодо формування податкового кредиту на підставі рахунків що виставляються за показниками приладів обліку.

Згідно з підпунктом «а» п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі — ПКУ) до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом двадцятим п.201.10 ст.201 ПКУ визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у п.201.11 ст.201 ПКУ, зокрема, рахунок, який виставляється платнику податку за послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Отже, податковий кредит може бути сформований платником податку без отримання податкової накладної на підставі рахунку за послуги, виставленого їх постачальником, при дотриманні таких обов'язкових умов:

постачається послуга (а не товар);

вартість послуг має визначатися за показниками приладів обліку;

рахунок повинен містити загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця (постачальника) таких послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, визначено Законом України від 24.06.2004 №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закон №1875).

Згідно з п.1 ст.1 Закону №1875 житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 13 Закону №1875 операції з централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізованого опалення, тобто операції з постачання таких товарів як електрична та теплова енергія, газ, вода віднесено до категорії житлово-комунальних послуг.

Статтею 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з п.З ст.20 Закону №1875 споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем таких послуг на основі типового договору.

Отже, якщо договором передбачено постачання послуг, зокрема з водопостачання, водовідведення, газо- та електропостачання, теплопостачання, тощо, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, та рахунок, виставлений їх постачальником, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника таких послуг, то на підставі такого рахунку отримувачем таких послуг може бути сформовано податковий кредит без отримання податкової накладної.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату

товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється

приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг

засвідчується даними обліку.

Отже, при формуванні податкового кредиту на підставі рахунку, що

виставляється платнику податку за послуги, вартість яких визначається за

показниками приладів обліку, дата формування податкового кредиту згідно з п.198.2 ст.198 ПКУ визначається за датою складання такого рахунку або за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату таких послуг («перша подія»).

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ у разі, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в

ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Зазначене правило не поширюється на інші документи, перераховані у п.201.11 ст.201 ПКУ, які згідно з нормами ПКУ є підставою для формування податкового кредиту (зокрема на рахунки за послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку).

Враховуючи зазначене, якщо платником ПДВ у періодах виникнення права на податковий кредит не були включені до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі рахунку за послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, то зазначені суми податку можуть бути включені платником до складу податкового кредиту шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло таке право, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених ст.102 ПКУ) за правилами, встановленими статтею 50 ПКУ для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності.

Згідно інформації наведеної в листі ТОВ «...» підприємство з січня 2016 року не отримує податкові накладні від продавця КП «...» ... міської ради.

З січня 2016 року КП «...» ... міської ради не здійснює реєстрацію податкових накладних в ЄРПН внаслідок від’ємного значення суми податку, на яке підприємство має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, обчислене за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 ПКУ (СУММАНакл).

При цьому, КП «...» визначає податкові зобов’язання по операціях з водопостачання та водовідведення ТОВ «...» та відображає їх у податковій звітності з ПДВ. Зазначене підтверджується даними додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень - грудень 2016 року та січень - квітень 2017 року.

Враховуючи вищенаведене, якщо договором передбачено постачання КП «...» послуг з водопостачання та водовідведення, та рахунок за надані послуги, вартість яких визначається за приладами обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, відповідно до абз. «а» п.201.11 ст.201 ПКУ, а показники суми нарахованого податку на додану вартість відповідно включено постачальником до податкових зобов’язань за відповідні звітні періоди, то такий рахунок для ТОВ «...» є підставою для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманих послугах водопостачання та водовідведення без отримання податкової накладної.

Зазначені суми податку можуть бути включені до складу податкового кредиту шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло таке право, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ) за правилами, встановленими ст.50 ПКУ для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності.

В свою чергу КП «...» згідно абз. двадцятого п.201.10 ст.201 ПКУ у разі неможливості реєстрації податкових накладних в ЄРПН не звільняється від обов'язку включення сум податку на додану вартість, вказаних в податкових накладних, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.